ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422
Кодексом
N 2747-IV ( 2747-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 35-36, ст.446
Законами
N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562
N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295
N 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.298
N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.303
N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67
N 483-V ( 483-16 ) від 15.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.77
N 543-V ( 543-16 ) від 09.01.2007, ВВР, 2007, N 12, ст.103
N 962-V ( 962-16 ) від 19.04.2007, ВВР, 2007, N 31, ст.405 }

{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду N 8-рп/2008 від 22.04.2008 }

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання цивільного судочинства
1. Завданнями цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ зметою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свободчи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб,інтересів держави.
Стаття 2. Законодавство про цивільне судочинство
1. Цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу та ЗаконуУкраїни "Про міжнародне приватне право" ( 2709-15 ).
{ Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005 }
2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якогонадана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніжвстановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародногодоговору.
3. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно дозаконів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій,розгляду і вирішення справи.
4. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужуєправа, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їхвикористання, не має зворотної дії в часі.
Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом
1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цимКодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
2. У випадках, встановлених законом, до суду можутьзвертатися органи та особи, яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільніінтереси.
3. Відмова від права на звернення до суду за захистом єнедійсною.
Стаття 4. Способи захисту, які застосовуються судом
1. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи таінтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державніта суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Стаття 5. Здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом
1. Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасниківцивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівностіперед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри,політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного тасоціального походження, майнового стану, місця проживання, мовнихта інших ознак.
Стаття 6. Гласність та відкритість судового розгляду
1. Розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито.
2. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про часі місце розгляду своєї справи.
3. Закритий судовий розгляд допускається у разі, якщовідкритий розгляд може привести до розголошення державної абоіншої таємниці, яка охороняється законом, а також за клопотаннямосіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниціусиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чиінші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, абовідомостей, що принижують їх честь і гідність.
4. Особисті папери, листи, записи телефонних розмов,телеграми та інші види кореспонденції можуть бути оголошені усудовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільнимкодексом України ( 435-15 ). Це правило застосовується придослідженні звуко- і відеозаписів такого самого характеру.
5. При розгляді справ у закритому судовому засіданні маютьправо бути присутні особи, які беруть участь у справі, а у разінеобхідності - свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі.
6. Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводитьсяз додержанням усіх правил цивільного судочинства.
7. Про розгляд справи в закритому судовому засіданні судзобов'язаний постановити мотивовану ухвалу в нарадчій кімнаті, якаоголошується негайно.
8. Учасники цивільного процесу та інші особи, присутні навідкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи,а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої.Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-,звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а такожтранслювання судового засідання по радіо і телебаченнюдопускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на цеосіб, які беруть участь у справі.
9. Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, колирозгляд проводився у закритому судовому засіданні. Особи, якіберуть участь у справі, а також особи, які не брали участі усправі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чиобов'язки, мають право на отримання в суді усної або письмовоїінформації про результати розгляду відповідної справи. Особи, якіне брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права,свободи чи обов'язки, мають право знайомитися з матеріаламисправи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долученихдо справи, одержувати копії рішень і ухвал.
{ Частина дев'ята статті 6 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
10. Хід судового засідання фіксується технічними засобами.Порядок фіксування судового засідання технічними засобамивстановлюється цим Кодексом.
11. Офіційним записом судового засідання є лише технічнийзапис, зроблений судом.
Стаття 7. Мова, якою здійснюється цивільне судочинство
1. Цивільне судочинство здійснюється державною мовою.
2. Особи, які беруть участь у справі і не володіють абонедостатньо володіють державною мовою, у порядку, встановленомуцим Кодексом, мають право робити заяви, давати пояснення,виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою,якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача,в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Судові документи складаються державною мовою.
{ Положення статті 7 визнано конституційними згідно з РішеннямКонституційного Суду N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 }
Стаття 8. Законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи
1. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України( 254к/96-ВР ), законів України та міжнародних договорів, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийнятівідповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб,що встановлені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
3. У разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справищодо відповідності закону чи іншого правового акта КонституціїУкраїни ( 254к/96-ВР ), вирішення питання про конституційністьякого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, судзвертається до Верховного Суду України для вирішення питаннястосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодоконституційності закону чи іншого правового акта.
4. У разі невідповідності правового акта закону України абоміжнародному договору, згода на обов'язковість якого наданаВерховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, якиймає вищу юридичну силу.
5. У разі невідповідності закону України міжнародномудоговору, згода на обов'язковість якого надана Верховною РадоюУкраїни, суд застосовує міжнародний договір.
6. Норми права інших держав суд застосовує у разі, коли цевстановлено законом України чи міжнародним договором, згода наобов'язковість якого надана Верховною Радою України.
7. Суд вирішує справи у сфері державних закупівель зурахуванням особливостей, визначених Законом України "Прозакупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ).{ Статтю 8 доповнено частиною згідно із Законом N 424-V ( 424-16 )від 01.12.2006 }
8. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, судзастосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини(аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить іззагальних засад законодавства (аналогія права).
9. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивіввідсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,що регулює спірні відносини.
{ Статтю 9 виключено на підставі Закону N 2709-IV ( 2709-15 )від 23.06.2005 }
Стаття 10. Змагальність сторін
1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальностісторін.
2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, маютьрівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведенняперед судом їх переконливості.
3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вонапосилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крімвипадків, встановлених цим Кодексом.
4. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставинсправи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права таобов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчиненняпроцесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках,встановлених цим Кодексом.
Стаття 11. Диспозитивність цивільного судочинства
1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнямфізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, вмежах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та іншихосіб, які беруть участь у справі.
2. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїмиправами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право маютьтакож особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільноїпроцесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
3. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким закономнадано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщодії законного представника суперечать інтересам особи, яку вінпредставляє.
Стаття 12. Право на правову допомогу
1. Особа, яка бере участь у справі, має право на правовудопомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузіправа в порядку, встановленому законом.
Стаття 13. Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень
1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які неберуть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права таобов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарженнясудових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
1. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові длявсіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування,підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб тагромадян і підлягають виконанню на всій території України, а увипадках, встановлених міжнародними договорами, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за їїмежами.
2. Невиконання судового рішення є підставою длявідповідальності, встановленої законом.
3. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які небрали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщоухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чиінтереси.
Глава 2 ЦИВІЛЬНА ЮРИСДИКЦІЯ
Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ
1. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справипро захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чиінтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних,сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крімвипадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншогосудочинства.
2. Законом може бути передбачено розгляд інших справ заправилами цивільного судочинства.
3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієїстатті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Стаття 16. Розгляд кількох пов'язаних між собою вимог
1. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, якіпідлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщоінше не встановлено законом.
Стаття 17. Право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду
1. Сторони мають право передати спір на розгляд третейськогосуду, крім випадків, встановлених законом.
Глава 3 СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ
Стаття 18. Склад суду
1. Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаютьсяодноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.
2. У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи усудах першої інстанції розглядаються колегією у складі одногосудді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддякористуються всіма правами судді.
3. Цивільні справи у судах апеляційної інстанціїрозглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числаяких визначається в установленому законом порядку.
4. Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаютьсяколегією у складі не менше трьох суддів.
{ Частина четверта статті 18 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 }
5. Цивільні справи у зв'язку з винятковими обставинамипереглядаються колегією суддів Судової палати у цивільних справахВерховного Суду України за наявності не менш як двох третин їїчисельності, а у випадках, встановлених цим Кодексом, колегієюсуддів на спільному засіданні відповідних судових палат ВерховногоСуду України при їх рівному представництві за наявності не менш якдвох третин чисельності кожної палати.
6. Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказуу зв'язку з нововиявленими обставинами суд діє в такому самомускладі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).
Стаття 19. Порядок вирішення питань колегією суддів
1. Питання, що виникають під час розгляду справи колегієюсуддів, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосуєостаннім.
2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів немає права утримуватися від голосування та підписання рішення чиухвали.
3. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти своюокрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні,приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.
Стаття 20. Підстави для відводу судді
1. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягаєвідводу (самовідводу), якщо:
1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участьу процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник,секретар судового засідання;
2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розглядусправи;
3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина,батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат,сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений,опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб)сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів воб'єктивності та неупередженості судді.
2. До складу суду не можуть входити особи, які є членамисім'ї або близькими родичами між собою.
Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи
1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першоїінстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи всудах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи узв'язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді їїсудом першої інстанції після скасування попереднього рішення абоухвали про закриття провадження в справі.
2. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в судіапеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самоїсправи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи узв'язку з винятковими обставинами, а також у новому розглядісправи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційногосуду.
3. Суддя, який брав участь у перегляді справи в судікасаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самоїсправи в суді першої чи апеляційної інстанції.
4. Суддя, який брав участь у перегляді справи у зв'язку звинятковими обставинами, не може брати участі у розгляді цієїсамої справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції.
Стаття 22. Підстави для відводу секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача
1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,перекладач не можуть брати участі у розгляді справи та підлягаютьвідводу з підстав, зазначених у статті 20 цього Кодексу.
2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі урозгляді справи, якщо:
1) він перебував або перебуває в службовій або іншійзалежності від осіб, які беруть участь у справі;
2) з'ясування обставин, які мають значення для справи,виходить за межі сфери його спеціальних знань.
3. Участь секретаря судового засідання, експерта,спеціаліста, перекладача у судовому засіданні при попередньомурозгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання,експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їх відводу.
Стаття 23. Заяви про самовідводи та відводи
1. За наявності підстав, зазначених у статтях 20, 21 і 22цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт,спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
2. На підставах, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цьогоКодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту,спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, якіберуть участь у справі.
3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленимдо початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише увипадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомопісля початку з'ясування обставин у справі та перевірки їхдоказами.
Стаття 24. Порядок вирішення заяви про відвід
1. У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якійзаявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думкуосіб, які беруть участь у справі.
2. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалоюсуду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям абовсьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
Стаття 25. Наслідки відводу суду (судді)
1. У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядаєсправу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншимсуддею.
2. У разі задоволення заяви про відвід комусь із суддів абовсьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів,справа розглядається в тому самому суді тим самим кількіснимскладом колегії суддів без участі відведеного судді або іншимскладом суддів.
3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або занаявності підстав, зазначених у статті 21 цього Кодексу, неможливоутворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляєухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленомуцим Кодексом.
Глава 4 УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Параграф 1. Особи, які беруть участь у справі
Стаття 26. Склад осіб, які беруть участь у справі
1. У справах позовного провадження особами, які беруть участьу справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіхосіб.
2. У справах наказного та окремого провадження особами, якіберуть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи,їхні представники.
3. У справах можуть також брати участь органи та особи, якимзаконом надано право захищати права, свободи та інтереси іншихосіб.
Стаття 27. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі
1. Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитисяз матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії здокументів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал,брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь удослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які берутьучасть у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам,заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові поясненнясудові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, яківиникають під час судового розгляду, і заперечення протиклопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовоюдопомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати знього копії та подавати письмові зауваження з приводу йогонеправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксуваннясудового засідання технічними засобами, робити з нього копії,подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чинеповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншимипроцесуальними правами, встановленими законом.
2. Особи, які беруть участь у справі позовного провадження,для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані податиусі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під часпопереднього судового засідання.
3. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язанідобросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконуватипроцесуальні обов'язки.
Стаття 28. Цивільна процесуальна правоздатність
1. Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язкисторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільнапроцесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Стаття 29. Цивільна процесуальна дієздатність
1. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні правата виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальнадієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а такожюридичні особи.
2. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцятироків, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можутьособисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконуватисвої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у якихвони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Судможе залучити до участі в таких справах законного представниканеповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якоїобмежена.
3. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досяглаповноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності змоменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатностінабуває також неповнолітня особа, якій у порядку, встановленомуцим Кодексом, надано повну цивільну дієздатність.
Стаття 30. Сторони
1. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
2. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичніособи, а також держава.
Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін
1. Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.
2. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цьогоКодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справизмінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмірпозовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має правовизнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов.
3. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадіїцивільного процесу.
4. Кожна із сторін має право вимагати виконання судовогорішення в частині, що стосується цієї сторони.
5. Заявник та заінтересовані особи у справах окремогопровадження мають права і обов'язки сторін, за винятками,встановленими у розділі IV цього Кодексу.
Стаття 32. Участь у справі кількох позивачів або відповідачів
1. Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачамиабо до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачівщодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
2. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів(процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількохпозивачів або відповідачів;
2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачіввиникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
3. Співучасники можуть доручити вести справу одному ізспівучасників, якщо він має повну цивільну процесуальнудієздатність.
Стаття 33. Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів
1. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розглядусправи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщопозов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати запозовом, або залучає до участі у справі іншу особу якспіввідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача судзалучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.
2. Після заміни відповідача або залучення до участі у справіспіввідповідача справа за клопотанням нового відповідача абозалученого співвідповідача розглядається спочатку.
Стаття 34. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предметаспору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду,пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усіпроцесуальні права і обов'язки позивача.
2. Після вступу в справу третьої особи, яка заявиласамостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням цієїособи розглядається спочатку.
Стаття 35. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
1. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодопредмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача абовідповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі можевплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.
2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодопредмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також заклопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або зініціативи суду.
3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, маютьпроцесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цьогоКодексу.
4. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійнихвимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справиспочатку.
Стаття 36. Порядок залучення до участі у справі або вступу в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог
1. Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявитивимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявитивимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третюособу.
2. У заяві про залучення третьої особи повинні бути зазначеніім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання(перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона маєбути залучена до участі у справі.
3. Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копіюзаяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити просвою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які берутьучасть у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомленняпро згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.
4. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодопредмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь усправі.
5. Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують протизалучення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питаннявирішується судом залежно від обставин справи.
6. З питання залучення або допуску до участі в справі третьоїособи суд постановляє ухвалу.
Стаття 37. Процесуальне правонаступництво
1. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи,заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в іншихвипадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, судзалучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони аботретьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
2. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступуправонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони булиобов'язкові для особи, яку він замінив.
Стаття 38. Участь у справі представника
1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до законузахищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники таінші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крімсправ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справіособисто або через представника.
2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права матив цій справі представника.
3. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межахповноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їхпредставники.
4. Державу представляють відповідні органи державної влади вмежах їх компетенції через свого представника.
Стаття 39. Законні представники
1. Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком дочотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають усуді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи,визначені законом.
2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком відчотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільнадієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхнібатьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначенізаконом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітнюособу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
3. Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісновідсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном.
4. Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померлаабо оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята,захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходівщодо охорони спадкового майна.
5. Законні представники можуть доручати ведення справи в судііншим особам.
Стаття 40. Особи, які можуть бути представниками
1. Представником у суді може бути адвокат або інша особа, якадосягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатністьі належно посвідчені повноваження на здійснення представництва всуді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.
2. Одна й та сама особа не може бути одночасно представникоміншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодопредмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.
Стаття 41. Особи, які не можуть бути представниками
1. Не можуть бути представниками в суді особи, які діють уцьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт,спеціаліст, свідок.
2. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками всуді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідногооргану, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законніпредставники.
Стаття 42. Документи, що посвідчують повноваження представників
1. Повноваження представників сторін та інших осіб, якіберуть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:
1) довіреністю фізичної особи;
2) довіреністю юридичної особи або документами, щопосвідчують службове становище і повноваження її керівника;
3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням пропризначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадковогомайна.
2. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідченанотаріально або посадовою особою організації, в якій довірительпрацює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуваннічи за рішенням суду, або за місцем його проживання.
3. Довіреність від імені юридичної особи видається запідписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутомабо положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.
4. Повноваження адвоката як представника можуть такожпосвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатськимоб'єднанням, або договором.
5. Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії зних, посвідчені суддею, приєднуються до справи.
6. Фізична особа може надати повноваження представникові заусною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання.
Стаття 43. Призначення або заміна законного представника судом
1. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаноїнедієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законногопредставника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалоюпризначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі усправі як законних представників.
2. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чинеповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не маєзаконного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідноопіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування,призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі усправі як законних представників.
3. У разі якщо законний представник не має права вести справув суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органуопіки та піклування замінює законного представника.
4. Звільнення опікуна чи піклувальника в разі, якщо їхпризначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюються впорядку, встановленому частиною другою статті 241 цьогоКодексу.
{ Стаття 43 в редакції Закону N 3551-IV ( 3551-15 ) від16.03.2006 }
Стаття 44. Повноваження представника в суді
1. Представник, який має повноваження на ведення справи всуді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усіпроцесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.
2. Обмеження повноважень представника на вчинення певноїпроцесуальної дії мають бути застережені у виданій йомудовіреності.
3. Підстави і порядок припинення представництва задовіреністю визначається статтями 248-250 Цивільного кодексуУкраїни.
4. Про припинення представництва або обмеження повноваженьпредставника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхомподання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовомузасіданні.
5. У разі відмови представника від наданих йому повноваженьпредставник не може бути у цій самій справі представником іншоїсторони.
Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений ВерховноїРади України з прав людини, прокурор, органи державної влади,органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можутьзвертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересівінших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участьу цих справах.
2. Прокурор здійснює у суді представництво інтересівгромадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом таіншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якійстадії цивільного процесу.
3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядуванняможуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь усправі за своєю ініціативою для подання висновків на виконаннясвоїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесідля подання висновків у справі є обов'язковою у випадках,встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Стаття 46. Процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
1. Органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цьогоКодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чисуспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи,в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мировуугоду.
2. Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 45цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, відподаної ними заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на захистправ, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати відсуду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.
3. Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і вінтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, судзалишає заяву без розгляду.
4. Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішенняпитання про наявність підстав для подання апеляційної чикасаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку звинятковими або нововиявленими обставинами, має право знайомитисяз матеріалами справи в суді.
5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,які беруть участь у справі для подання висновку, маютьпроцесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цьогоКодексу, а також мають право висловити свою думку щодо вирішеннясправи по суті.
Параграф 2. Інші учасники цивільного процесу
Стаття 47. Особи, які є іншими учасниками цивільного процесу
1. Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які берутьучасть у справі, є секретар судового засідання, судовийрозпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яканадає правову допомогу.
Стаття 48. Секретар судового засідання
1. Секретар судового засідання:
1) здійснює судові виклики і повідомлення;
2) перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб,яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;
3) забезпечує фіксування судового засідання технічнимизасобами;
4) веде журнал судового засідання;
5) оформлює матеріали справи;
6) виконує інші доручення головуючого, що стосуються розглядусправи.
2. Секретар судового засідання може уточнювати сутьпроцесуальної дії з метою її правильного відображення в журналісудового засідання.
Стаття 49. Судовий розпорядник
1. Судовий розпорядник:
1) забезпечує належний стан залу судового засідання ізапрошує до нього учасників цивільного процесу;
2) з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку підчас судового засідання визначає можливу кількість осіб, що можутьбути присутні у залі судового засідання;
3) оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнімвстати;
4) слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залісудового засідання;
5) виконує розпорядження головуючого про приведення доприсяги перекладача, експерта;
6) під час судового засідання приймає від учасниківцивільного процесу документи та інші матеріали і передає до суду;
7) запрошує до залу судового засідання свідків та виконуєвказівки головуючого щодо приведення їх до присяги;
8) виконує інші доручення головуючого, пов'язані ізстворенням умов, необхідних для розгляду справи.
2. Вимоги судового розпорядника, пов'язані з виконаннямобов'язків, зазначених у частині першій цієї статті, єобов'язковими для учасників цивільного процесу.
3. Скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядникарозглядаються судом у цьому самому процесі.
Стаття 50. Свідок
1. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-якіобставини, що стосуються справи.
2. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час ідати правдиві показання про відомі йому обставини.
3. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідокзобов'язаний завчасно повідомити про це суд.
4. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою,якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитисявід давання показань у випадках, встановлених законом, а також накомпенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
5. За завідомо неправдиві показання або за відмову віддавання показань з непередбачених законом підстав свідок несекримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків -відповідальність, встановлену законом.
Стаття 51. Особи, які не підлягають допиту як свідки
1. Не підлягають допиту як свідки:
1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебуваютьна обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі іне здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприйматиобставини, що мають значення для справи, або давати показання;
2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємницівідомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чипрофесійним становищем, - про такі відомості;
3) священнослужителі - про відомості, одержані ними насповіді віруючих;
4) професійні судді, народні засідателі та присяжні - прообставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли підчас ухвалення рішення чи вироку.
2. Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бутидопитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичнихпредставництв - без згоди дипломатичного представника.
Стаття 52. Особи, які мають право відмовитися від давання показань
1. Фізична особа має право відмовитися давати показання щодосебе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько,мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра,дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чипіклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування,член сім'ї або близький родич цих осіб).
2. Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язанаповідомити причини відмови.
Стаття 53. Експерт
1. Експертом є особа, якій доручено провести дослідженняматеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію прообставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під часрозгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.
2. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам,встановленим Законом України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ),і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
3. Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провестиповне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовийвисновок на задані йому питання, а у разі необхідності -роз'яснити його.
4. Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечитизбереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повнимабо частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною йоговластивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду,який оформляється ухвалою.
5. Експерт не має права за власною ініціативою збиратиматеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, якіберуть участь у справі, а також іншими учасниками цивільногопроцесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи;розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку зпроведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, прорезультати експертизи.
6. Експерт невідкладно повинен повідомити суд пронеможливість проведення ним експертизи через відсутність у ньогонеобхідних знань або без залучення інших експертів.
7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу дорученняексперт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточненняабо повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи зазаданими питаннями.
8. Експерт не має права передоручати проведення експертизиіншій особі.
9. У разі постановлення ухвали суду про припинення проведенняекспертизи, експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справита інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
10. Експерт має право:
1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предметадослідження;
2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріаліві зразків;
3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході їїпроведення факти, які мають значення для справи і з приводу якихйому не були задані питання;
4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, щостосуються предмета і об'єктів дослідження;
5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, тасвідкам;
6) користуватися іншими правами, встановленими ЗакономУкраїни "Про судову експертизу" ( 4038-12 ).
11. Експерт має право на оплату виконаної роботи та накомпенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликомдо суду.
12. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщоподані йому матеріали недостатні для виконання покладених на ньогообов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.
13. За завідомо неправдивий висновок або за відмову безповажних причин від виконання покладених на нього обов'язківексперт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання іншихобов'язків - відповідальність, встановлену законом.
Стаття 54. Спеціаліст
1. Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальнимизнаннями та навичками застосування технічних засобів і моженадавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань,що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
2. Спеціаліст може бути залучений до участі у цивільномупроцесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічноїдопомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень,відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчиненняпроцесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру підчас вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта.
3. Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду,відповідати на задані судом питання, давати усні консультації таписьмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставиничи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічнудопомогу.
4. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.
5. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду,відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володієвідповідними знаннями та навичками, з дозволу суду задаватипитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертатиувагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, наоплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних звикликом до суду.
Стаття 55. Перекладач
1. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою,якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знанняякої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови наіншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими,німими чи глухонімими.
2. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою особи, якабере участь у справі.
3. Перекладач має право задавати питання з метою уточненняперекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо вінне володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, атакож на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат,пов'язаних з викликом до суду.
4. Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом суду,здійснювати повний і правильний переклад, посвідчуватиправильність перекладу своїм підписом в процесуальних документах,що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якоювони володіють.
5. За завідомо неправильний переклад або за відмову безповажних причин від виконання покладених на нього обов'язківперекладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконанняінших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.
Стаття 56. Особа, яка надає правову допомогу
1. Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем угалузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
2. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право:знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, зніматикопії долучених до справи документів, бути присутнім у судовомузасіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги,допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь усправі.
Глава 5 ДОКАЗИ
Стаття 57. Докази
1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовуютьвимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значеннядля вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіхосіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів,висновків експертів.
Стаття 58. Належність доказів
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предметадоказування.
2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретногодоказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предметадоказування.
Стаття 59. Допустимість доказів
1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушеннямпорядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтвердженіпевними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншимизасобами доказування.
Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів
1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яківона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крімвипадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які берутьучасть у справі.
3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення дляухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, якіберуть участь у справі, виникає спір.
4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 61. Підстави звільнення від доказування
1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які берутьучасть у справі, не підлягають доказуванню.
2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребуютьдоказування.
3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі, що набрало законноїсили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких берутьучасть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ціобставини.
4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, абопостанова суду у справі про адміністративне правопорушенняобов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правовінаслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постановусуду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цієюособою.
Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників
1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодоюможуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що маютьзначення для справи.
Стаття 63. Показання свідка
1. Показання свідка - це повідомлення про відомі йомуобставини, які мають значення для справи. Не є доказом показаннясвідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певноїобставини.
Стаття 64. Письмові докази
1. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки,листування службового або особистого характеру або витяги з них,що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
2. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщоподано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, якіберуть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Стаття 65. Речові докази
1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, щомістять інформацію про обставини, які мають значення для справи.
2. Речовими доказами є також магнітні, електронні та іншіносії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію прообставини, що мають значення для справи.
Стаття 66. Висновок експерта
1. Висновок експерта - докладний опис проведених експертомдосліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтованівідповіді на питання, задані судом.
Глава 6 ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ
Стаття 67. Види процесуальних строків
1. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії,встановлюються законом, а якщо не визначені законом, -встановлюються судом.
Стаття 68. Обчислення процесуальних строків
1. Строки, встановлені законом або судом, обчислюютьсяроками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою наподію, яка повинна неминуче настати.
Стаття 69. Початок перебігу процесуальних строків
1. Перебіг процесуального строку починається з наступного дняпісля відповідної календарної дати або настання події, з якоюпов'язано його початок.
Стаття 70. Закінчення процесуальних строків
1. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповіднімісяць і число останнього року строку.
2. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповіднечисло останнього місяця строку. Якщо закінчення строку,обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідногочисла не має, строк закінчується в останній день цього місяця.
3. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чиінший неробочий день, останнім днем строку є перший після ньогоробочий день.
4. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, якаповинна неминуче настати, закінчується наступного дня післянастання події.
5. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цейстрок слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий часзакінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цьогочасу.
6. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінченнязаява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти зданона пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Стаття 71. Зупинення процесуальних строків
1. Зупинення провадження у справі зупиняє перебігпроцесуальних строків. Зупинення цих строків починається з моментунастання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження.
Стаття 72. Наслідки пропущення процесуальних строків
1. Право на вчинення процесуальної дії втрачається іззакінченням строку, встановленого законом або судом.
2. Документи, подані після закінчення процесуальних строків,залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їхподала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Стаття 73. Поновлення та продовження процесуальних строків
1. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповіднозаконом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разійого пропущення з поважних причин.
2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строкувирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або доякого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і часрозгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь усправі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.
3. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовженнястроку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ,стосовно якого заявлено клопотання.
{ Частина третя статті 73 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
4. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляєтьсяухвала.
Глава 7 СУДОВІ ВИКЛИКИ І ПОВІДОМЛЕННЯ
Стаття 74. Судові повістки
1. Судові виклики здійснюються судовими повістками провиклик.
2. Судові повідомлення здійснюються судовимиповістками-повідомленнями.
3. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, якіберуть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам,перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які берутьучасть у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у якихучасть цих осіб не є обов'язковою.
4. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з такимрозрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу дляявки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, алене пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судоваповістка-повідомлення - завчасно.
5. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках,встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документівнадсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням абочерез кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою,яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їхзгодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповіднимучасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути врученабезпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про часі місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
6. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки,експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені абовикликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобівзв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
7. Якщо насправді особа не проживає за адресою, повідомленоюсуду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.
8. Судова повістка юридичній особі направляється за їїмісцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва,філії, якщо позов виник у зв'язку з їх діяльністю.
9. Відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) абомісцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після йогозвернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ,викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуваннямоголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час імісце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частиничетвертої цієї статті.
10. Друкований орган, у якому розміщуються оголошення провиклик відповідача протягом наступного року, визначається непізніше 1 грудня поточного року в порядку ( 52-2006-п ),встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 75. Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд
1. Судова повістка про виклик у суд повинна містити:
1) ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якійадресується повістка;
2) найменування та адресу суду;
3) зазначення місця, дня і часу явки за викликом;
4) назву справи, за якою робиться виклик;
5) зазначення, в якості кого викликається особа (як позивач,відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач);
6) зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи упопереднє судове засідання, а у разі повторного виклику сторони узв'язку з необхідністю дати особисті пояснення - про потребу датиособисті пояснення;
7) у разі необхідності - пропозицію особі, яка бере участь усправі, подати всі раніше неподані докази;
8) зазначення обов'язку особи, яка одержала судову повістку взв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити їїадресату;
9) роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуальногостатусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовийпривід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви безрозгляду), і про обов'язок повідомити суд про причини неявки.
2. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені впунктах 1-7 і 9 частини першої цієї статті.
3. Судова повістка-повідомлення повинна містити найменуваннята адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку дію будевчинено, місце, день і час її вчинення, а також про те, що участьу її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою.
4. Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копіївідповідних документів, у повістці особі, якій вони надсилаються,повинно бути зазначено, які документи надсилаються і про її правоподати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження.
Стаття 76. Порядок вручення судових повісток
1. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їмпід розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі,яка розписується про одержання повістки.
2. Розписка про одержання судової повістки з поміткою продату вручення в той самий день особами, які її вручали,повертається до суду.
3. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено вмісці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому зповнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їхвідсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації абовиконавчому органу місцевого самоврядування.
4. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судовуповістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причининевручення.
5. Вручення судової повістки представникові особи, яка береучасть у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
6. Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартоюабо відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі,позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарномубатальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістката інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацієюмісця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмовіпояснення цієї особи до суду.
7. Особам, які проживають за межами України, судові повісткивручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згодана обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разівідсутності таких - через дипломатичні представництва таконсульські установи України за місцем проживання цих осіб.
8. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа,яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертаєїї до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку,вважається повідомленою.
9. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядаєсправу після надходження до суду відомостей щодо його виклику досуду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 77. Обов'язок осіб, які беруть участь у справі, повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання
1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання(перебування, знаходження) або місцезнаходження під часпровадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місцяпроживання або місцезнаходження судова повістка надсилається наостанню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщоособа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, щосторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися всудове засідання без поважних причин.
Стаття 78. Розшук відповідача
1. Якщо місцеперебування відповідача в справах за позовамипро стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданоїкаліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи,невідоме, суд ухвалою оголошує його розшук. Розшук проводитьсяорганами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуютьсяз відповідача в дохід держави за рішенням суду.
Глава 8 СУДОВІ ВИТРАТИ
Стаття 79. Види судових витрат
1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат,пов'язаних з розглядом справи.
2. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільненнявід сплати встановлюються законом.
3. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи,належать:
1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
2) витрати на правову допомогу;
3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкоюдо суду;
4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів,перекладачів та проведенням судових експертиз;
5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцемїх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розглядусправи.
Стаття 80. Ціна позову
1. Ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, якастягується;
2) у позовах про визнання права власності на майно або йоговитребування - вартістю майна;
3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіхвиплат, але не більше ніж за шість місяців;
4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіхплатежів або видач, але не більше ніж за три роки;
5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі -сукупністю платежів або видач за три роки;
6) у позовах про зменшення або збільшення платежів абовидач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чивидачі, але не більше ніж за один рік;
7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністюплатежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;
8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) абодоговору найму (оренди) житла - сукупністю платежів закористування майном або житлом протягом строку, що залишається докінця дії договору, але не більше ніж за три роки;
9) у позовах про право власності на нерухоме майно, щоналежить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсноювартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належитьюридичним особам, - не нижче його балансової вартості;
10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, -загальною сумою всіх вимог.
2. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь невідповідає дійсній вартості спірного майна або на моментпред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмірсудового збору попередньо визначає суд з наступним стягненнямнедоплаченого або з поверненням переплаченого судового зборувідповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішеннісправи.
3. У разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явленнянових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити дозвернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розмірупозовних вимог питання про повернення суми судового зборувирішується відповідно до частини першої статті 83 цього Кодексу.
Стаття 81. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
1. До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розглядусправи відносяться витрати, пов'язані з інформуванням учасниківцивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а такожвитрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судовихрішень.
2. Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічнезабезпечення розгляду справи залежно від категорії справвстановлюються Кабінетом Міністрів України ( 1258-2005-п ).
3. Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаютьсяна сторони після розгляду справи судом витрати наінформаційно-технічне забезпечення у справах про:
1) поновлення на роботі;
2) стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам,вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженнямздоров'я або смертю фізичної особи;
4) стягнення аліментів;
5) визнання батьківства або материнства.
4. Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічнезабезпечення у справах про:
1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнанняфізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатностіфізичної особи;
2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3) надання особі психіатричної допомоги в примусовомупорядку;
4) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозногозакладу;
5) відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями,діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства,прокуратури або суду.
5. Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічнезабезпечення у справах, в яких, у випадках, встановлених законом,представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснюєпрокурор.
{ Статтю 81 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 543-V( 543-16 ) від 09.01.2007 }
Стаття 82. Відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати
1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалоювідстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат наінформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначенийстрок, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
2. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будутьоплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду,або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплатасудових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цьогорішення.
3. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, судможе зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язанихз розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
4. У разі подання позовної заяви після подання заяви прозабезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшуєтьсяна розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву прозабезпечення доказів або позову.
Стаття 83. Повернення судового збору та коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи
1. Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою судуу разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судовогозбору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду;
5) закриття провадження у справі.
2. Сплачена сума коштів на оплату витрат наінформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається заухвалою суду у разі:
1) внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановленозаконодавством;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) закриття провадження у справі з підстави, визначеноїпунктом 1 статті 205 цього Кодексу;
5) залишення заяви без розгляду з підстав, визначенихпунктами 1, 2 і 8 статті 207 цього Кодексу.
3. У випадках, встановлених пунктом 1 частини першої іпунктом 1 частини другої цієї статті, судовий збір та кошти наоплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розглядусправи повертаються у розмірі зайво внесеної суми; в іншихвипадках, встановлених цією статтею, - повністю.
4. Судовий збір повертається в інших випадках, встановленихзаконом.
Стаття 84. Витрати на правову допомогу
1. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвокатаабо іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадківнадання безоплатної правової допомоги.
2. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогувстановлюється законом.
Стаття 85. Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду
1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пунктусторін та їх представників, а також найманням житла, несутьсторони.
2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та їїпредставникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїздудо іншого населеного пункту), а також компенсація за втраченийзаробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втраченийзаробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячногозаробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять -пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Граничний розмір ( 590-2006-п ) компенсації за судовимрішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкоюдо суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 86. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз
1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пунктусвідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням нимижитла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яказаявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста,перекладача та проведення судової експертизи.
2. Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яказаявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання пропроведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на їїоплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судовоїекспертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу пропризначення судової експертизи.
3. Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), атакож компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайнихзанять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуютьсястороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсаціяза втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розмірусередньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайнихзанять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Утакому самому порядку компенсуються витрати на оплату послугексперта, спеціаліста, перекладача.
4. Якщо у справах окремого провадження виклик свідків,призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються заініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судовихвитрат або зменшення їх розміру, відповідні витративідшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.
5. Граничний розмір компенсації витрат ( 590-2006-п ),пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів тапроведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом МіністрівУкраїни.
Стаття 87. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи
1. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їхмісцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розглядусправи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій.Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обомасторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.
2. Граничний розмір компенсації витрат ( 590-2006-п ),пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням тавчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи,встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 88. Розподіл судових витрат між сторонами
1. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує здругої сторони понесені нею і документально підтверджені судовівитрати. Якщо позов задоволено частково, судові витратиприсуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволенихпозовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частинипозовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
2. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільненовід оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судовівитрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеноїчи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені відоплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення,звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідачав дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частинивимог.
4. У разі залишення позову без задоволення, закриттяпровадження у справі або залишення без розгляду позову позивача,звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесенівідповідачем, компенсуються за рахунок держави.
5. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, непередаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалюєнове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Стаття 89. Розподіл витрат у разі відмови від позову і укладення мирової угоди
1. У разі відмови позивача від позову понесені ним витративідповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за йогозаявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримуєсвоїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем післяпред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягненнявсіх понесених ним у справі витрат з відповідача.
2. Якщо сторони під час укладення мирової угоди непередбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона усправі несе половину судових витрат.
3. В інших випадках закриття провадження у справі, а також уразі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявитивимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних зрозглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Глава 9 ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ
Стаття 90. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу
1. Заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексомпроцесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушуютьвстановлені в суді правила або протиправно перешкоджаютьздійсненню цивільного судочинства.
2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайнопісля вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.
Стаття 91. Види заходів процесуального примусу
1. Заходами процесуального примусу є:
1) попередження;
2) видалення із залу судового засідання;
3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
4) привід.
2. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходівпроцесуального примусу за одне й те саме правопорушення.
Стаття 92. Попередження і видалення із залу судового засідання
1. До учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх всудовому засіданні, за порушення порядку під час судовогозасідання або невиконання ними розпоряджень головуючогозастосовується попередження, а у разі повторного вчиненнязазначених дій - видалення із залу судового засідання.
2. У разі повторного вчинення дій, зазначених у частиніпершій цієї статті, перекладачем суд оголошує перерву і надає часдля його заміни.
Стаття 93. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом
1. У разі неподання без поважних причин письмових чи речовихдоказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їхнеподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цихдоказів для дослідження судом.
2. В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідженнясудом зазначаються: ім'я (найменування) особи, у якої знаходитьсядоказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження,назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведенняйого тимчасового вилучення.
Стаття 94. Привід свідка
1. Належно викликаний свідок, який без поважних причин нез'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки,може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ звідшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
2. Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'яфізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чинавчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особаповинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.
3. Ухвала про привід у суд передається для виконання дооргану внутрішніх справ за місцем провадження в справі або замісцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.
4. Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бутидопитані відповідно до статті 51 цього Кодексу, а також малолітніта неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої і другоїгруп, особи, які доглядають дітей віком до шести років абодітей-інвалідів.
5. Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка їївиконує.
6. У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу,через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її судуз письмовим поясненням причин невиконання.

Розділ II НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 95. Стягнення на підставі судового наказу
1. Судовий наказ є особливою формою судового рішення простягнення з боржника грошових коштів або витребування майна зазаявою особи, якій належить право такої вимоги.
2. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами,встановленими для виконання судових рішень у порядку,встановленому законом.
Стаття 96. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ
1. Судовий наказ може бути видано, якщо:
1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому уписьмовій формі;
2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівникові суми заробітної плати;
3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведеннярозшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобівборжника.
2. Судовий наказ може бути видано і в інших випадках,встановлених законом.
Стаття 97. Підсудність
1. Заява про видачу судового наказу подається до суду першоїінстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цимКодексом.
Стаття 98. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу
1. Заява про видачу судового наказу подається в суд уписьмовій формі.
2. У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, в який подається заява;
2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я(найменування) представника заявника, якщо заява подаєтьсяпредставником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
4) вартість майна у разі його витребування;
5) перелік документів, що додаються до заяви.
3. Заява підписується заявником або його представником іподається з її копіями та копіями доданих до неї документіввідповідно до кількості боржників.
4. До заяви, яка подається представником заявника, повиннобути додано документ, що підтверджує його повноваження.
5. До неналежно оформленої заяви застосовуються положеннястатті 121 цього Кодексу.
Стаття 99. Судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу
1. За подання заяви про видачу судового наказу сплачуєтьсясудовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, якавизначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом упорядку позовного провадження.
2. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судовогонаказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судовогозбору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачемпозову до боржника у порядку позовного провадження ця сумазараховується до суми судового збору, встановленої за позовнузаяву.
{ Частина друга статті 99 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 }
Стаття 100. Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу
1. Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судовогонаказу, якщо:
1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу;
2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
2. Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.
Стаття 101. Наслідки повернення заяви або відмови в її прийнятті
1. Повернення заяви у випадку, встановленому частиною другоюстатті 121 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного зверненняз такою самою заявою після усунення її недоліків.
2. Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне зверненняз такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутисяз тими самими вимогами у позовному порядку.
Стаття 102. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу
1. У разі прийняття заяви стягувача про видачу судовогонаказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявленихвимог.
2. Видача судового наказу проводиться без судового засіданняі виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.
Стаття 103. Зміст судового наказу
1. У судовому наказі зазначаються:
1) дата видачі наказу;
2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видавсудовий наказ;
3) ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місцепроживання або місцезнаходження;
4) посилання на закон, на підставі якого підлягаютьзадоволенню заявлені вимоги;
5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а такожрозрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку,з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такийповідомлений заявником, яке майно присуджено та його вартість;
6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягаєстягненню на його користь з боржника.
2. Судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчогодокумента, встановленим Законом України "Про виконавчепровадження" ( 606-14 ).
3. Судовий наказ складається і підписується суддею у двохпримірниках, один з яких залишається у справі, а другийскріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набранняним законної сили.
Стаття 104. Надіслання боржникові копії судового наказу
1. Після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає йогокопію боржникові рекомендованим листом із повідомленням.
2. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилаєтьсякопія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів тароз'яснюється його право в разі заперечення проти вимог стягувачапротягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заявупро його скасування.
Стаття 105. Набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачеві
1. У разі ненадходження заяви від боржника протягом трьохднів після закінчення строку на її подання та за наявності данихпро отримання боржником копії наказу судовий наказ набираєзаконної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення довиконання.
Стаття 106. Скасування судового наказу
1. Заява боржника про скасування судового наказу, що подана вустановлений строк, розглядається судом протягом п'яти днів з дняїї надходження без судового розгляду і виклику сторін, про щопостановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ.
2. Заява боржника про скасування судового наказу, поданапісля закінчення строку, встановленого частиною другою статті 104цього Кодексу, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку поданняцієї заяви.
3. В ухвалі про скасування судового наказу суд одночаснороз'яснює, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті впозовному провадженні з додержанням загальних правил щодопред'явлення позову.
4. Копії ухвали надсилаються стягувачеві та боржникові непізніше трьох днів після її постановлення.

Розділ III ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1 ПІДСУДНІСТЬ
Стаття 107. Суд першої інстанції
1. Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільногосудочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськимита міськрайонними судами.
Стаття 108. Підсудність справ, у яких однією із сторін є суд або суддя
1. Підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є судабо суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищоїінстанції без виклику сторін.
2. Підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний СудУкраїни або суддя цього суду, визначається за загальними правиламипідсудності.
Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням відповідача
1. Позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем їїпроживання.
2. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхніммісцезнаходженням.
Стаття 110. Підсудність справ за вибором позивача
1. Позови про стягнення аліментів, про визнання батьківствавідповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можутьпред'являтися також за місцем проживання позивача.
2. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцемпроживання позивача також у разі, якщо на його утриманні ємалолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станомздоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживаннявідповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися замісцем проживання будь-кого з них.
3. Позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншимушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданоївнаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за місцемпроживання позивача чи за місцем завдання шкоди.
4. Позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особінезаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання,досудового слідства, прокуратури або суду, можуть пред'являтисятакож за місцем проживання позивача.
{ Частина четверта статті 110 в редакції Закону N 2875-IV( 2875-15 ) від 08.09.2005 }
5. Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтисятакож за місцем проживання споживача або за місцем заподіянняшкоди чи виконання договору.
6. Позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичнихабо юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завданняшкоди.
7. Позови, що виникають з діяльності філії або представництваюридичної особи, можуть пред'являтися також за їхмісцезнаходженням.
8. Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місцевиконання або виконувати які через їх особливість можна тільки впевному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цихдоговорів.
9. Позови до відповідача, місце проживання якого невідоме,пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцемйого перебування або за останнім відомим місцем проживаннявідповідача чи постійного його заняття (роботи).
10. Позови до відповідача, який не має в Україні місцяпроживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майнаабо за останнім відомим місцем його проживання чи перебування вУкраїні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживаннячи перебування відповідача повинні бути в кожному випадкудостовірно встановлені.
11. Позови про відшкодування збитків, завданих зіткненнямсуден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на моріможуть пред'являтися також за місцезнаходженням судна відповідачаабо порту реєстрації судна.
12. Позови до стягувача про визнання виконавчого написунотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про поверненнястягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтисятакож за місцем його виконання.
{ Статтю 110 доповнено частиною 12 згідно із Законом N 3538-IV( 3538-15 ) від 15.03.2006 }
13. Позивач має право на вибір між кількома судами, якимзгідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключноїпідсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.
Стаття 111. Підсудність справ про спори між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами
1. Підсудність справи про спір між громадянами України, якщообидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивачавизначається ухвалою судді Верховного Суду України. У такомусамому порядку визначається підсудність справи про розірванняшлюбу між громадянином України та іноземцем або особою безгромадянства, які проживають за межами України.
Стаття 112. Договірна підсудність
1. Сторони мають право письмово визначити територіальнупідсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключнапідсудність.
Стаття 113. Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою
1. Позови до кількох відповідачів, які проживають абознаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживанняабо місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
2. Зустрічний позов незалежно від його підсудностіпред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.
Стаття 114. Виключна підсудність
1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна,пред'являються за місцезнаходженням майна або основної йогочастини.
2. Позови про виключення майна з опису пред'являються замісцезнаходженням цього майна або основної його частини.
3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняттяспадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженнямспадкового майна або основної його частини.
4. Позови до перевізників, що виникають з договорівперевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються замісцезнаходженням перевізника.
Стаття 115. Наслідки порушення правил підсудності
1. Якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження усправі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заяваповертається позивачеві для подання до належного суду, про щопостановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всімадодатками до неї надсилаються позивачеві.
Стаття 116. Передача справи з одного суду до іншого
1. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:
1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якогораніше не було відоме, про передачу справи за місцем йогопроживання або місцезнаходженням;
2) після відкриття провадження у справі і до початку судовогорозгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правилпідсудності;
3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливоутворити новий склад суду для розгляду справи;
4) ліквідовано суд, який розглядав справу.
2. У випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першоїцієї статті, справа передається до суду, найбільш територіальнонаближеного до цього суду.
3. Передача справи з одного суду до іншого здійснюється напідставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а вразі подання скарги - після залишення її без задоволення.
4. Забороняється передавати до іншого суду справу, якарозглядається судом, за винятком випадків, встановлених цимКодексом.
Стаття 117. Недопустимість спорів про підсудність
1. Спори між судами про підсудність не допускаються.
2. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку,встановленому статтею 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята допровадження судом, якому вона надіслана.
Глава 2 ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ. ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
Стаття 118. Пред'явлення позову
1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до судупершої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передаєтьсясудді в порядку черговості.
2. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кількавимог, які пов'язані між собою.
Стаття 119. Форма і зміст позовної заяви
1. Позовна заява подається в письмовій формі.
2. Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'япредставника позивача, якщо позовна заява подається представником,їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номерзасобів зв'язку, якщо такий відомий;
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину,наявність підстав для звільнення від доказування;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
3. Позовна заява підписується позивачем або йогопредставником із зазначенням дати її подання.
4. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам,встановленим законом.
5. До позовної заяви додаються документи, що підтверджуютьсплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічнезабезпечення розгляду справи.
6. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захистправ, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бутизазначені підстави такого звернення.
7. Якщо позовна заява подається представником позивача, допозовної заяви додається довіреність чи інший документ, щопідтверджує його повноваження.
8. Позовна заява, подана після забезпечення доказів абопозову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієїстатті, відомості про забезпечення доказів або позову.
Стаття 120. Подання копії позовної заяви та доданих до неї документів
1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копіївсіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількостівідповідачів і третіх осіб.
2. Правила цієї статті щодо подання копій документів непоширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, атакож про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чикаліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи,незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання,досудового слідства, прокуратури або суду.
Стаття 121. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви
1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержаннявимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або несплачено судовий збір чи не оплачено витрати наінформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляєухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, прощо повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
2. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановленийстрок виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу,сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати наінформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заявавважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакшезаява вважається неподаною і повертається позивачеві.
3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву проповернення йому позову;
2) заяву подано недієздатною особою;
3) заяву від імені позивача подано особою, яка не маєповноважень на ведення справи;
4) справа не підсудна цьому суду;
5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітностідружини або до досягнення дитиною одного року без дотриманнявимог, встановлених Сімейним кодексом України.
4. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.
5. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторномузверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини,що стали підставою для повернення заяви.
Стаття 122. Відкриття провадження у справі
1. Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакшеяк на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку,встановленому цим Кодексом.
2. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільногосудочинства;
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала судупро закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивачавід позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тимисамими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явититакий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору міжтими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самихпідстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах йогокомпетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самийпредмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли судвідмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішеннятретейського суду або скасував рішення третейського суду і розглядсправи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку зприпиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі,спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
3. Питання про відкриття провадження у справі або про відмовуу відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше десятиднів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку,встановленого для усунення недоліків.
4. Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкриттіпровадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі провідкриття провадження у справі зазначаються:
1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, якийвідкрив провадження у справі, номер справи;
2) ким і до кого пред'явлено позов;
3) зміст позовних вимог;
4) час і місце попереднього судового засідання;
5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмовізаперечення проти позову та посилання на докази, якими вониобґрунтовуються.
5. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справіповинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою тавсіма доданими до неї документами.
6. Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджаєповторному зверненню до суду з таким самим позовом.
Стаття 123. Зустрічний позов
1. Відповідач має право до або під час попереднього судовогозасідання пред'явити зустрічний позов.
2. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду зпервісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільнийїх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з однихправовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися,або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністюабо частково задоволення первісного позову.
3. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються водне провадження з первісним позовом.
Стаття 124. Форма і зміст зустрічної позовної заяви
1. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержаннямзагальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогамстатей 119 і 120 цього Кодексу.
2. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог,встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положеннястатті 121 цього Кодексу.
Стаття 125. Позов третьої особи із самостійними вимогами
1. Положення статей 123 і 124 цього Кодексу застосовуються допозовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предметаспору у справі, у якій відкрито провадження.
Стаття 126. Об'єднання і роз'єднання позовів
1. Суддя під час відкриття провадження у справі, підготовкисправи до судового розгляду або суд під час її розгляду маютьправо постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількоходнорідних позовних вимог за позовами одного й того самогопозивача до одного й того самого відповідача чи до різнихвідповідачів або за позовом різних позивачів до одного й тогосамого відповідача.
2. Залежно від обставин справи суддя чи суд мають правопостановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одномупровадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільнийрозгляд ускладнює вирішення справи.
Глава 3 ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ
Стаття 127. Надіслання копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів
1. Після відкриття провадження у справі суд невідкладнонадсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали провідкриття провадження у справі.
2. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження усправі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіямидоданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви.
Стаття 128. Заперечення відповідача проти позову
1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження усправі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмовезаперечення проти позову.
2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись нанезаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність упозивача права на звернення до суду або наявність перешкод длявідкриття провадження у справі.
3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявленихвимог чи їх певної частини або обсягу.
Стаття 129. Строк проведення попереднього судового засідання
1. Попереднє судове засідання повинно бути призначено іпроведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження усправі.
Стаття 130. Попереднє судове засідання
1. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясуванняможливості врегулювання спору до судового розгляду абозабезпечення правильного та швидкого вирішення справи.
2. Попереднє судове засідання проводиться суддею за участюсторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
3. Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує:чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позоввідповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду абопередати справу на розгляд третейського суду.
4. Ухвалення у попередньому судовому засіданні судовогорішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладеннямирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і175 цього Кодексу.
5. Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору навирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишеннязаяви без розгляду.
6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиноютретьою цієї статті, суд:
1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;
2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь усправі;
3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішенняспору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягаютьдоказуванню;
4) з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовуватисвої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлюєстроки їх подання;
5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішуєпитання про витребування доказів та виклик свідків, про проведенняекспертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача,особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодозбирання доказів;
6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, оглядписьмових і речових доказів;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішуєпитання про вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи досудового розгляду;
9) визначає час і місце судового розгляду.
7. Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожноїсправи, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.
8. За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки досуду проведення попереднього судового засідання може бутивідкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними.
9. У разі неявки у попереднє судове засідання сторони безповажних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясуванняобставин у справі проводиться на підставі доказів, про поданняяких було заявлено до або під час попереднього судового засідання.У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважностіпричин, через які вони були подані несвоєчасно.
10. Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судовогорозгляду, суд постановляє ухвалу.
11. Попереднє судове засідання проводиться з додержаннямзагальних правил, встановлених цим Кодексом для судового розгляду,з винятками, встановленими цією главою.
Стаття 131. Подання доказів
1. Сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити проних суд до або під час попереднього судового засідання у справі.Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу,необхідного для подання доказів.
2. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиноюпершою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, щодокази подано несвоєчасно з поважних причин.
Стаття 132. Судові доручення щодо збирання доказів
1. Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збираннядоказів за межами його територіальної підсудності доручаєвідповідному суду провести певні процесуальні дії.
2. В ухвалі про судове доручення коротко викладається сутьсправи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у нійучасть, обставини, що підлягають з'ясуванню, докази, які повинензібрати суд, що виконує доручення, перелік питань, поставленихособам, які беруть участь у справі, та судом свідку. Ця ухвалаобов'язкова для суду, якому вона адресована.
3. Судове доручення виконується у судовому засіданні заправилами, встановленими цим Кодексом. Суд повідомляє осіб, якіберуть участь у справі, про час і місце засідання. Їхняприсутність не є обов'язковою.
4. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріалинегайно пересилаються до суду, який розглядає справу.
5. Якщо свідки, які дали показання суду, що виконувавдоручення, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони даютьпоказання у загальному порядку.
Стаття 133. Забезпечення доказів
1. Особи, які беруть участь у справі і вважають, що поданняпотрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цихдоказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цихдоказів.
2. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків,призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, утому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судомможуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.
3. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечитидокази до пред'явлення нею позову.
4. У разі подання заяви про забезпечення доказів до поданняпозовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягомдесяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. Уразі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подалазаяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судовівитрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченнямдоказів.
Стаття 134. Заява про забезпечення доказів
1. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені:докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бутипідтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, щоподання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, атакож справа, для якої потрібні ці докази або з якою метоюпотрібно їх забезпечити.
2. До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідаєвимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею121 цього Кодексу.
Стаття 135. Розгляд заяви про забезпечення доказів
1. Заява про забезпечення доказів розглядається судом, якийрозглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено, - місцевимзагальним судом, у межах територіальної підсудності якого можутьбути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.
2. Заява про забезпечення доказів розглядається протягомп'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та іншихосіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не єобов'язковою.
3. У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо неможна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов,заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладнолише за участю заявника.
4. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою.Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє їївиконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
5. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпеченнядоказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та іншіматеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, якийрозглядає справу.
Стаття 136. Заява про виклик свідка
1. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місцепроживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він можепідтвердити.
Стаття 137. Витребування доказів
1. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та іншихосіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їхклопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.
2. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, якийдоказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказзнаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цейдоказ.
3. Докази, які вимагає суд, направляються до судубезпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу,яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення йогосуду.
4. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагаєсуд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язаніповідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів здня отримання ухвали.
5. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, атакож за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнанихсудом неповажними, винні особи несуть відповідальність,встановлену законом.
6. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їхвід обов'язку подати суду докази.
7. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданніпро виконання його вимог щодо витребування доказів.
Стаття 138. Повернення оригіналів письмових доказів
1. Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішеннямзаконної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їхподали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справізалишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Стаття 139. Зберігання речових доказів
1. Речові докази до набрання рішенням законної силизберігаються у справі або за окремим описом здаються до камерисхову речових доказів суду.
2. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду,зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повиннібути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності -сфотографовані.
3. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речовихдоказів у незмінному стані.
Стаття 140. Огляд доказів за їх місцезнаходженням
1. Речові та письмові докази, які не можна доставити в суд,оглядаються за їх місцезнаходженням.
2. Про час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженнямповідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка цих осібне є перешкодою для проведення огляду.
3. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи,яка бере участь у справі, для участі в огляді доказів за їхмісцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі,експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко-і відеозапис.
4. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складаєтьсяпротокол, що підписується всіма особами, які беруть участь вогляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені абозвірені під час огляду на місці плани, креслення, копіїдокументів, а також зроблені під час огляду фотознімки письмових іречових доказів, відеозаписи тощо.
5. Особи, які беруть участь в огляді доказів за їхмісцезнаходженням, мають право робити свої зауваження щодопротоколу огляду.
Стаття 141. Огляд речових доказів, що швидко псуються
1. Продукти та інші речові докази, що швидко псуються,негайно оглядаються судом з повідомленням про призначений оглядосіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджаєогляду речових доказів.
2. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи,яка бере участь у справі, для участі в огляді продуктів та іншихречових доказів, що швидко псуються, може бути залучено свідків,перекладачів, експертів, спеціалістів, а також здійсненофотографування і відеозапис.
3. Огляд продуктів та інших речових доказів, що швидкопсуються, за їх місцезнаходженням здійснюється у порядку,встановленому статтею 140 цього Кодексу.
4. Після огляду ці речові докази повертаються особам, відяких вони були одержані.
Стаття 142. Повернення речових доказів
1. Речові докази після огляду та дослідження їх судомповертаються особам, від яких вони були одержані, якщо останнізаявили про це клопотання і якщо його задоволення можливе безшкоди для розгляду справи.
2. Речові докази, що є об'єктами, які вилучені з цивільногообороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповіднимпідприємствам, установам або організаціям. За клопотаннямдержавних експертних установ такі речові докази можуть бутипередані їм для використання в експертній та науковій роботі упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Речові докази повертаються особам, від яких вони булиодержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ціречі після набрання рішенням суду законної сили.
Стаття 143. Порядок призначення експертизи
1. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи іпотребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки,ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які берутьучасть у справі.
2. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певнихосіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості.
3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати судупитання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і змістпитань, за якими має бути проведена експертиза, визначаєтьсясудом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, якіберуть участь у справі.
4. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити судпровести експертизу у відповідній судово-експертній установі,доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, даватипояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити судпризначити повторну, додаткову, комісійну або комплекснуекспертизу.
5. Якщо проведення експертизи доручено спеціалізованійекспертній установі, її керівник має право доручити проведенняекспертизи одному або кільком експертам, створювати комісії зекспертів керованої ним установи, якщо судом не визначеноконкретних експертів, у разі потреби замінювати виконавцівекспертизи, заявити клопотання щодо організації проведеннядосліджень поза межами експертної установи.
Стаття 144. Ухвала суду про призначення експертизи
1. Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються:підстави та строк для проведення експертизи; з яких питаньпотрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменуванняекспертної установи, експертам якої доручається проведенняекспертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелікматеріалів, що передаються для дослідження, а також попередженняпро відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок таза відмову без поважних причин від виконання покладених на ньогообов'язків.
2. Якщо експертизу призначено експертам кількох установ, вухвалі про її призначення зазначається найменування провідноїустанови, на яку покладається проведення експертизи. Якщопроведення експертизи доручається експертній установі та особі,яка не є працівником цієї установи, провідною визнається експертнаустанова. Ухвала про призначення експертизи направляється в кожнуустанову - виконавцям, а також особі, яка не є працівникомекспертної установи. Об'єкти дослідження та матеріали справинаправляються провідній установі.
3. При визначенні об'єктів та матеріалів, що підлягаютьнаправленню на експертизу, суд у необхідних випадках вирішуєпитання щодо відібрання відповідних зразків.
4. Якщо цього вимагають особливі обставини справи, суд можезаслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребуєз'ясування, проінструктувати його про доручене завдання і за йогоклопотанням дати відповідні роз'яснення щодо сформульованихпитань. Про вчинення цих дій повідомляються особи, які берутьучасть у справі і які мають право брати участь у їх вчиненні.
Стаття 145. Обов'язкове призначення експертизи
1. Призначення експертизи є обов'язковим у разі заявленняклопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначенняекспертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї ізсторін, якщо у справі необхідно встановити:
1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;
2) психічний стан особи;
3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів інеможливо їх одержати.
Стаття 146. Наслідки ухилення від участі в експертизі
1. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, відподання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншоїучасті в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо,суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке дляних ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясуванняякого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
2. У разі ухилення відповідача від проведеннясудово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах провизнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалупро примусовий привід на проведення такої експертизи.
Стаття 147. Проведення експертизи та висновок експерта
1. Експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо цепотрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єктдосліджень неможливо доставити до суду.
2. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок,який приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, якіберуть участь у справі, або з власної ініціативи запропонуватиексперту дати усне пояснення свого висновку. Усне поясненнязаноситься до журналу судового засідання.
3. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким(ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєннякваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковийступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі булапроведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи,питання, що були поставлені експертові, які матеріали експертвикористав, докладний опис проведених досліджень, зроблені врезультаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставленісудом питання.
4. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, щойого попереджено про відповідальність за завідомо неправдивийвисновок та за відмову без поважних причин від виконанняпокладених на нього обов'язків.
5. Якщо експерт під час проведення експертизи встановитьобставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому небули поставлені питання, він має право свої міркування про ціобставини включити до свого висновку.
6. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюєтьсясудом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.
7. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивованав рішенні або ухвалі.
Стаття 148. Комісійна експертиза
1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двомаекспертами одного напряму знань.
2. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертівзбігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний звисновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіхпитань або з питань, які викликали розбіжності.
Стаття 149. Комплексна експертиза
1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двомаекспертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієїгалузі знань.
2. У висновку експертів зазначається, які дослідження і вякому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і якихвисновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, якамістить опис здійснених ним досліджень, і несе за неївідповідальність.
3. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінціотриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разівиникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюютьсявідповідно до частини другої статті 148 цього Кодексу.
Стаття 150. Додаткова і повторна експертиза
1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним,судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручаєтьсятому самому або іншому експерту (експертам).
2. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим аботаким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумнівив його правильності, судом може бути призначена повторнаекспертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Стаття 151. Підстави для забезпечення позову
1. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжитизаходи забезпечення позову.
2. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, зобґрунтуванням його необхідності;
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
3. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадіїрозгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднитичи зробити неможливим виконання рішення суду.
4. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позовдо подання позовної заяви з метою запобігання порушенню праваінтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позовудодаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме цяособа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності іщо її права можуть бути порушені у разі невжиття заходівзабезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповіднодо кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпеченняпозову.
5. У разі подання заяви про забезпечення позову до поданняпозовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заявупротягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпеченняпозову.
Стаття 152. Види забезпечення позову
1. Позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належатьвідповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передаватимайно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов проправо власності на це майно або про виключення його з опису;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа,який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншимособам.
2. У разі необхідності судом можуть бути застосовані іншівиди забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видівзабезпечення позову.
3. Види забезпечення позову мають бути співмірними іззаявленими позивачем вимогами.
4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладенняарешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу позагальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, якавиплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючидогляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, якавиплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, атакож на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога непоширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодуванняшкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертюфізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.
5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидкопсуються.
6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупиненнятимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони абовстановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовомуадміністратору, ліквідатору банку або Національному банку Українипри здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.
Стаття 153. Розгляд заяви про забезпечення позову, виконання ухвали про забезпечення позову
1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, упровадженні якого перебуває справа, в день її надходження безповідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь усправі.
2. Заява про забезпечення позову, подана до подання позовноїзаяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання.У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпеченняпозову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише зайого участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходизабезпечення позову.
3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану доподання позовної заяви, може вимагати від заявника податидодаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідністьзабезпечення позову.
4. Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати відпозивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того,щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься надепозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом зурахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмірціни позову.
5. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляєухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави йогообрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особамнегайно після її постановлення.
6. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позовповністю або частково.
7. У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодоякої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвалинадсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову,негайно після її виконання.
8. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову поданобез додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає їїзаявнику, про що постановляє ухвалу.
9. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно впорядку, встановленому для виконання судових рішень. У разізабезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпеченняпозову звертається до виконання негайно після внесення предметазастави в повному розмірі.
10. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє їївиконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
11. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову абопро заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієїухвали.
12. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову,несуть відповідальність, встановлену законом.
Стаття 154. Заміна виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову
1. Суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи напояснення другої сторони допустити заміну одного способузабезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпеченняпозову розглядається судом у строки, встановлені частиною другоюстатті 153 цього Кодексу. На заміну способу забезпечення позову зазаявою відповідача потрібна згода позивача, за винятком випадку,визначеного частиною другою цієї статті.
2. У разі забезпечення позову про стягнення грошових коштіввідповідач може з дозволу суду замість допущеного видузабезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену впозовній заяві.
3. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом,який розглядає справу.
4. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без їїповідомлення, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвалиможе подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядаєтьсясудом протягом двох днів.
5. Питання про скасування заходів забезпечення позовувирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які берутьучасть у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питанняпро скасування заходів забезпечення позову.
6. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження усправі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходизабезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішеннямзаконної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судовогорішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходівзабезпечення позову.
7. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до поданняпозовної заяви, скасовуються судом також у разі:
1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно звимогами частини п'ятої статті 151 цього Кодексу;
2) повернення позовної заяви;
3) відмови у відкритті провадження у справі.
Стаття 155. Відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, та повернення предмета застави
1. У разі скасування заходів забезпечення позову, набраннязаконної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалоюпро закриття провадження у справі або залишення заяви без розглядуособа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право навідшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
2. У разі внесення позивачем предмета застави відшкодуваннязбитків, завданих забезпеченням позову, в першу чергу здійснюєтьсяза рахунок предмета застави.
3. Предмет застави повертається позивачеві, якщо позов провідшкодування збитків не подано протягом двох місяців післянастання обставин, визначених частиною першою цієї статті. Такожпредмет застави повертається позивачеві, якщо набрало законноїсили рішення суду про задоволення позову або якщо сторони уклалимирову угоду.
Стаття 156. Призначення справи до розгляду
1. Після закінчення підготовки справи до судового розглядусуддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії нимпроведені, і встановлює дату розгляду справи.
2. Справа має бути призначена до розгляду не пізнішеп'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки до судовогорозгляду.