|
Глава 4 СУДОВИЙ РОЗГЛЯД
Стаття 157. Строки розгляду справ
1. Суд розглядає справи протягом розумного строку, але небільше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справипро поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.
2. У виняткових випадках за клопотанням сторони, зурахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою можеподовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.
Стаття 158. Розгляд судом справи у судовому засіданні
1. Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовомузасіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь усправі.
2. Особа, яка бере участь у справі, має право заявитиклопотання про розгляд справи за її відсутності.
3. Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному дляцього приміщенні суду - залі засідань.
Стаття 159. Безпосередність судового розгляду. Перерви в судовому засіданні
1. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньодослідити докази у справі.
2. Справа розглядається одним і тим самим складом суду. Уразі заміни одного із суддів під час судового розгляду справарозглядається спочатку.
3. У судовому засіданні можуть бути оголошені перерви,тривалість яких визначається відповідно до обставин розглядусправи, що їх викликали.
Стаття 160. Головуючий у судовому засіданні
1. Під час одноособового розгляду справи в суді першоїінстанції головуючим є суддя, який розглядає справу.
2. Головуючий керує ходом судового засідання, забезпечуєдодержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій,здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав івиконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд назабезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясуванняобставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не маєістотного значення для вирішення справи.
3. У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, якіберуть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів,перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться дожурналу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення судпостановляє ухвалу.
4. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення всудовому засіданні належного порядку.
5. Головуючий розглядає скарги на дії чи бездіяльністьсудового розпорядника стосовно виконання покладених на ньогообов'язків, про що постановляє ухвалу.
Стаття 161. Звертання до суду у судовому засіданні
1. Особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі,експерти, спеціалісти звертаються до суду словами "Ваша честь".
Стаття 162. Обов'язки осіб, присутніх у залі судового засідання
1. Особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати,коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі,заслуховують стоячи. Особи, які беруть участь у справі, свідки,експерти, спеціалісти, перекладачі дають пояснення, показання,висновки, консультації тощо стоячи.
2. Відступ від вимог, встановлених частиною першою цієїстатті, допускається з дозволу головуючого.
3. Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутнів залі судового засідання, зобов'язані додержуватися в судовомузасіданні встановленого порядку і беззаперечно підкорятисярозпорядженням головуючого.
4. Особи, які беруть участь у справі, передають документи таінші матеріали головуючому через судового розпорядника.
Стаття 163. Відкриття судового засідання
1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкриваєсудове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.
2. Секретар судового засідання доповідає судові, хто звикликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи врученосудові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, таповідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі.
3. Суд встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряєповноваження представників.
Стаття 164. Роз'яснення перекладачеві його прав та обов'язків. Присяга перекладача
1. Головуючий роз'яснює перекладачеві його права таобов'язки, встановлені цим Кодексом, і попереджає перекладача підрозписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильнийпереклад і за відмову без поважних причин від виконання покладенихна нього обов'язків.
2. Головуючий приводить перекладача до присяги: "Я,(прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконуватиобов'язки перекладача, використовуючи всі свої професійніможливості".
3. Текст присяги підписується перекладачем. Підписанийперекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи.
Стаття 165. Видалення свідків із зали судового засідання
1. Свідки видаляються із зали судового засідання у відведенідля цього приміщення.
2. Судовий розпорядник вживає заходів щодо того, щоб свідки,які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще недопитав.
Стаття 166. Оголошення складу суду і роз'яснення права відводу
1. Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта,перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснюєособам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи.
2. Підстави для відводу, порядок розгляду заяви про відвід танаслідки її задоволення визначаються главою 3 розділу І цьогоКодексу.
Стаття 167. Роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків
1. Головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які берутьучасть у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається вжурналі судового засідання.
Стаття 168. Розгляд судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі
1. Заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі,розглядаються судом після того, як буде заслухана думка рештиприсутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі,про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову взадоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню.
Стаття 169. Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі
1. Суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановленихстаттею 157 цього Кодексу, у разі:
1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого зінших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей,що їм вручені судові повістки;
2) неявки в судове засідання сторони або будь-кого з іншихосіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленомупорядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомилипро причини неявки, які судом визнано поважними;
3) першої неявки без поважних причин належним чиномповідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення нимпро причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розглядсправи за його відсутності;
4) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заявупро розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна ітоді, коли в справі беруть участь їх представники.
2. Неявка представника в судове засідання без поважних причинабо неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою длярозгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставинсправи суд може відкласти її розгляд.
3. У разі повторної неявки в судове засідання позивача,повідомленого належним чином, без поважної причини абонеповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього ненадійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишаєзаяву без розгляду.
4. Якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача,повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнанонеповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чидоказів (постановляє заочне рішення).
5. Наслідки, визначені частинами другою - четвертою цієїстатті, настають і в разі, якщо сторона залишить залу судовогозасідання.
Стаття 170. Наслідки неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача
1. У разі неявки в судове засідання свідка, експерта,спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку осіб, які берутьучасть у справі, про можливість розгляду справи за відсутностісвідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, тапостановляє ухвалу про продовження судового розгляду або провідкладення розгляду справи на певний строк. Одночасно суд вирішуєпитання про відповідальність свідка, експерта, спеціаліста,перекладача, які не з'явилися.
Стаття 171. Роз'яснення прав та обов'язків експерта. Присяга експерта
1. Головуючий роз'яснює експертові його права та обов'язки,встановлені цим Кодексом, і попереджає експерта під розписку прокримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і завідмову без поважних причин від виконання покладених на ньогообов'язків.
2. Головуючий приводить експерта до присяги: "Я, (прізвище,ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язкиексперта, використовуючи всі свої професійні можливості".
3. Текст присяги підписується експертом. Дія присягипоширюється і на ті випадки, коли висновок був складений до їїпроголошення. Підписаний експертом текст присяги та розпискаприєднуються до справи.
4. Якщо експертиза призначається під час судового розгляду,права, обов'язки експертів і їх відповідальність роз'яснюютьсяголовуючим відразу після залучення їх до участі в цивільномупроцесі.
5. Експертам, які працюють у державних експертних установах,роз'яснення прав і обов'язків експерта та приведення його доприсяги здійснюються керівником експертної установи під часпризначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судовогоексперта. Підписаний текст присяги та розписка про ознайомлення зправами і обов'язками експерта та про кримінальну відповідальністьза відмову без поважних причин від виконання покладених на ньогообов'язків, за завідомо неправдивий висновок приєднується доособової справи. Засвідчені печаткою експертної установи копії цихдокументів подаються на вимогу суду.
Стаття 172. Роз'яснення спеціалістові його прав та обов'язків
1. Головуючий роз'яснює спеціалістові його права таобов'язки, встановлені цим Кодексом.
Стаття 173. Початок розгляду справи по суті
1. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддюголовуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонамипевних обставин під час попереднього судового засідання, післячого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнаєвідповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мировуугоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.
2. У разі розгляду справи за відсутності відповідачаголовуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог,викладену в письмових поясненнях. Якщо позивач змінює свої вимоги,головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі,встановленій для позовної заяви. При частковому визнанні позовувідповідачем головуючий з'ясовує, у якій саме частині позоввизнається.
Стаття 174. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем
1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач -визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробившиусну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позовувідповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, цізаяви приєднуються до справи.
2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовоюпозивача від позову або визнанням позову відповідачем судроз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій,перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловивнамір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалупро закриття провадження у справі.
4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності длятого законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщовизнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права,свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмовуу прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовийрозгляд.
5. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнанняпозову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законнийпредставник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку вінпредставляє.
Стаття 175. Мирова угода сторін
1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулюванняспору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав таобов'язків сторін та предмета позову.
2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про цесуд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомленняпро неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, цязаява приєднується до справи.
3. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладеннямсторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такогорішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, якийвисловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
4. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляєухвалу про закриття провадження у справі.
5. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторінможе постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умовимирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чиінтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнаннімирової угоди і продовжує судовий розгляд.
6. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну ізсторін представляє її законний представник, якщо його діїсуперечать інтересам особи, яку він представляє.
Стаття 176. Пояснення осіб, які беруть участь у справі
1. Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивачата третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача татретьої особи, яка бере участь на його стороні, а також іншихосіб, які беруть участь у справі.
2. Якщо поряд із стороною, третьою особою у справі берутьучасть їх представники, суд після пояснень сторони, третьої особизаслуховує пояснення їх представників. За клопотанням сторони,третьої особи пояснення може давати тільки представник. Особи, якізвернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів іншихосіб, дають пояснення першими.
3. Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язатисторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремопояснення щодо кожної з них.
4. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі,висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку проте, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд можезажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні".
5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можутьставити питання один одному.
6. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб,які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цихпояснень.
Стаття 177. Встановлення порядку з'ясування обставин справи та дослідження доказів
1. Суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які берутьучасть у справі, встановлює порядок з'ясування обставин, на якісторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, тапорядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
2. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно відзмісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений.
Стаття 178. Відмова від визнання обставин
1. Відмова від визнання в попередньому судовому засіданніобставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється,доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що маєістотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставиниабо обставини визнано у результаті зловмисної домовленості їїпредставника з другою стороною.
2. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин судпостановляє ухвалу.
3. У разі прийняття судом відмови сторони від визнанняобставин вони доводяться в загальному порядку.
Стаття 179. Дослідження доказів
1. Предметом доказування під час судового розгляду є факти,які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають іншезначення для вирішення справи (причини пропуску строку позовноїдавності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судовогорішення.
2. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених участині першій цієї статті, досліджуються показання свідків,письмові та речові докази, висновки експертів.
Стаття 180. Порядок допиту свідків
1. Кожний свідок допитується окремо.
2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати взалі судового засідання під час розгляду справи.
3. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу,вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами таіншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права із'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених закономпідстав від давання показань.
4. Відмова від давання показань приймається судом шляхомпостановлення ухвали.
5. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючийпід розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність зазавідомо неправдиве показання і відмову від давання показань таприводить його до присяги: "Я, (ім'я, по батькові, прізвище),присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи".
6. Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідкомтекст присяги та розписка приєднуються до справи.
7. Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповістивсе, що йому особисто відомо у справі, після чого першою задаєпитання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім іншіособи, які беруть участь у справі.
8. Суд має право з'ясовувати суть відповіді свідка на питанняосіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання свідкупісля закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.
9. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь усправі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістомображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуютьсяпредмета розгляду.
10. Кожний допитаний свідок залишається в залі судовогозасідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволитидопитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінченнярозгляду справи за згодою сторін.
11. Свідок може бути допитаний повторно в тому самому абонаступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін таінших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Підчас дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питаннясторони, інші особи, які беруть участь у справі, суд.
12. Суд може одночасно допитати свідків для з'ясування причинрозходжень у їхніх показаннях.
Стаття 181. Використання свідком письмових записів
1. Свідок, даючи показання, може користуватися записами в тихвипадках, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнямита іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записиподаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можутьбути приєднані до справи за ухвалою суду.
Стаття 182. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків
1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду,неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога абобатьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони незаінтересовані у справі.
2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку,головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдивіпоказання, не попереджуючи про відповідальність за відмову віддавання показань і за завідомо неправдиві показання, і неприводить до присяги.
3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть здозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати своюдумку стосовно особи свідка, змісту його показань.
4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивногоз'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягливісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалоюсуду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь усправі. Після повернення цієї особи до зали судового засіданняголовуючий повідомляє її про показання цього свідка і надаєможливість задати йому питання.
5. Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, післязакінчення його допиту видаляється із зали судового засідання,крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідкав залі судового засідання.
Стаття 183. Оголошення показань свідків
1. У разі відкладення розгляду справи показання свідків,зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів підчас допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними усудовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення,повинні бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якомуухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовомузасіданні є неможливою. Особи, які беруть участь у справі, маютьправо висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо нихсвої пояснення.
Стаття 184. Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків
1. Якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, щофакти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони заїх згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями180-182 цього Кодексу.
Стаття 185. Дослідження письмових доказів
1. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються всудовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, якіберуть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам,спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можутьдавати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їхогляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначенихдоказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам,спеціалістам.
2. У разі подання заяви про те, що доданий до справи абоподаний до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомленнядокумент викликає сумнів з приводу його достовірності або єфальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити судвиключити його з числа доказів і розглядати справу на підставіінших доказів.
Стаття 186. Оголошення і дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції
1. Зміст особистих паперів, листів, записів телефоннихрозмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб можебути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданнітільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України( 435-15 ).
Стаття 187. Дослідження речових доказів
1. Речові докази оглядаються судом або досліджуються ниміншим способом, а також пред'являються для ознайомлення особам,які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - такожекспертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред'явлено дляознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чиінші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться дожурналу судового засідання.
2. Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовомузасіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати своїпояснення з приводу цих протоколів.
3. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питанняз приводу речових доказів свідкам, а також експертам,спеціалістам, які їх оглядали.
Стаття 188. Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження
1. Під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису,що мають приватний характер, а також під час їх дослідженнязастосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення і дослідженнязмісту особистого листування і телеграфних повідомлень.
2. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозаписупроводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні,спеціально підготовленому для цього, з відображенням у журналісудового засідання особливостей оголошуваних матеріалів ізазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховуєпояснення осіб, які беруть участь у справі.
3. У разі потреби відтворення звукозапису і демонстраціявідеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.
4. З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалахзвуко- і відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви проїх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначеноекспертизу.
Стаття 189. Дослідження висновку експерта
1. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні.
2. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бутипоставлені питання. Першою ставить питання експертові особа, зазаявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім іншіособи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено заклопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивачі його представник.
3. Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта напитання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питанняексперту після закінчення його допиту особами, які беруть участь усправі.
4. Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення ідоповнення висновку приєднуються до справи.
Стаття 190. Консультації та роз'яснення спеціаліста
1. Під час дослідження доказів суд може скористатися уснимиконсультаціями або письмовими роз'ясненнями (висновками)спеціалістів.
2. Спеціалісту можуть бути поставлені питання по суті наданихусних консультацій чи письмових роз'яснень. Першою ставить питанняособа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та їїпредставник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщоспеціаліста залучено за клопотанням обох сторін або за ініціативоюсуду, першим ставить питання спеціалістові позивач і (або) йогопредставник.
3. Суд має право з'ясовувати суть відповіді спеціаліста напитання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питанняспеціалісту після закінчення його опитування особами, які берутьучасть у справі.
4. Викладені письмово і підписані спеціалістом роз'ясненняприєднуються до справи.
Стаття 191. Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді
1. Суд може відкласти розгляд справи у випадках, встановленихцим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи узв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення доучасті в справі інших осіб.
2. У разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язкуз необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час,необхідний для цього.
3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву вїї розгляді, призначає відповідно день нового судового засіданняабо його продовження, про що ознайомлює під розписку учасниківцивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасниківцивільного процесу, які не з'явилися або яких суд залучає впершедо участі в процесі, викликають у судове засідання на призначенийдень.
4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитатисвідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалоюсуду свідки не допитуються і викликаються знову.
5. У справі про розірвання шлюбу суд може відкласти розглядсправи і призначити подружжю строк для примирення.
6. Якщо розгляд справи відкладався, справа розглядаєтьсяспочатку.
7. У випадках, коли сторони не наполягають на повторенніпояснень учасників цивільного процесу, наданих раніше, знайомі зматеріалами справи, в тому числі з поясненнями учасниківцивільного процесу, якщо склад суду не змінився і до участі усправі не було залучено інших осіб, суд має право надати учасникамцивільного процесу можливість підтвердити раніше надані поясненнябез їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові питання.
Стаття 192. Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами
1. Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їхдоказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які берутьучасть у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можутьдоповнити матеріали справи.
2. У зв'язку з додатковими поясненнями особи, яка бере участьу справі, суд може ставити питання іншим учасникам цивільногопроцесу.
3. Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені прицьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляєухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їхдоказами і переходить до судових дебатів.
Стаття 193. Судові дебати
1. У судових дебатах виступають з промовами особи, які берутьучасть у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставиниі докази, досліджені в судовому засіданні.
2. У судових дебатах першим надається слово позивачеві тайого представникові.
3. Треті особи без самостійних вимог виступають у судовихдебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь.
4. Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодопредмета спору, та її представник у судових дебатах виступаютьпісля сторін.
5. За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатахможуть виступати лише їхні представники.
6. Органи та особи, яким законом надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб, виступають у судових дебатахпершими. За ними виступають особи, в інтересах яких відкритопровадження у справі.
7. Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певнимчасом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли вінвиходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється.З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Правоостанньої репліки завжди належить відповідачеві та йогопредставникові.
Стаття 194. Повернення до з'ясування обставин у справі
1. Якщо під час судових дебатів виникає необхідністьз'ясування нових обставин, що мають значення для справи, абодослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про поверненнядо з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясуванняобставин у справі та перевірки їх доказами судові дебатипроводяться в загальному порядку.
Стаття 195. Вихід суду для ухвалення рішення
1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати(спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення)для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час йогопроголошення.
2. Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясуватибудь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчиненняіншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляєухвалу про поновлення судового розгляду.
3. Розгляд справи у випадку, встановленому частиною другоюцієї статті, проводиться виключно в межах з'ясування обставин, щопотребують додаткової перевірки.
4. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежновід його результатів відкриває судові дебати з приводу додатководосліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухваленнярішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даномусудовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу провідкладення розгляду справи чи оголошує перерву.
Стаття 196. Таємниця нарадчої кімнати
1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має праваперебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядаєсправу.
2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має праварозглядати інші судові справи.
3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення таухвалення рішення у нарадчій кімнаті.
Глава 5 ФІКСУВАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 197. Фіксування судового засідання технічними засобами
1. Суд під час судового розгляду справи здійснює повнефіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальноготехнічного засобу.
2. Фіксування судового засідання технічним засобом здійснюєсекретар судового засідання або за розпорядженням головуючогоінший працівник апарату суду.
3. Повне або часткове відтворення технічного запису судовогозасідання здійснюється на вимогу особи, яка бере участь у справі,або за ініціативою суду.
4. Носій інформації, на який здійснювався технічний записсудового засідання (касета, дискета тощо), є додатком до журналусудового засідання і після закінчення судового засіданняприєднується до матеріалів справи.
5. За клопотанням особи, яка бере участь у справі, може бутиза плату здійснено повне або часткове роздрукування технічногозапису судового засідання за розпорядженням головуючого. Особа,яка бере участь у справі, має право отримати копію інформації зносія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу.
6. Розмір плати ( 151-2006-п ) за роздрукування технічногозапису судового засідання встановлюється Кабінетом МіністрівУкраїни.
Стаття 198. Журнал судового засідання
1. Одночасно з проведенням фіксування технічними засобамисекретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання.
2. У журналі судового засідання зазначаються такі відомості:
1) рік, місяць, число і місце судового засідання;
2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище таініціали судді, секретаря судового засідання;
3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін таінших осіб, що беруть участь у справі;
4) порядковий номер вчинення процесуальної дії;
5) назва процесуальної дії;
6) час вчинення процесуальної дії;
7) інші відомості, визначені цим Кодексом.
3. Журнал судового засідання ведеться секретарем судовогозасідання та підписується ним невідкладно після судового засіданняі приєднується до справи.
Стаття 199. Зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання та їх розгляд
1. Особи, які беруть участь у справі, мають правоознайомитися із технічним записом судового засідання, журналомсудового засідання та протягом семи днів з дня проголошеннярішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповнотиабо неправильності їх запису.
2. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного записусудового засідання та журналу судового засідання, про щопостановляє відповідну ухвалу.
3. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутностіпідстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.
4. Зауваження щодо технічного запису судового засідання чижурналу судового засідання повинні бути розглянуті не пізнішеп'яти днів з дня їх подання.
Стаття 200. Порядок складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії
1. Під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовимзасіданням складається протокол. При його складанні можутьзастосовуватися технічні засоби.
2. У протоколі вчинення окремої процесуальної діїзазначаються такі відомості:
1) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;
2) час початку вчинення процесуальної дії;
3) найменування суду, який розглядає справу, прізвище таініціали судді, секретаря судового засідання;
4) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін таінших осіб, які беруть участь у справі;
5) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі,експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;
6) відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, якіберуть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків;
7) усі розпорядження головуючого та постановлені ухвали;
8) заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участьу справі;
9) основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхпредставників та інших осіб, які беруть участь у справі, а такожпоказання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків івідповідей на поставлені їм додаткові питання; консультацій тависновків спеціалістів;
10) докази, а в разі якщо докази не додаються до справи, -номер, дата та зміст письмових доказів, опис доказів;
11) час закінчення вчинення процесуальної дії;
12) інші відомості, визначені цим Кодексом.
3. Протокол повинен бути оформлений не пізніше наступного дняпісля вчинення окремої процесуальної дії.
4. Протокол приєднується до справи.
Глава 6 ЗУПИНЕННЯ І ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ. ЗАЛИШЕННЯ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ
Стаття 201. Обов'язок суду зупинити провадження у справі
1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:
1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка буластороною у справі, якщо спірні правовідносини допускаютьправонаступництво;
2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи,яка була стороною у справі;
3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних СилУкраїни або інших утворених відповідно до закону військовихформувань, що переведені на воєнний стан;
4) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншоїсправи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного,господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;
5) призначення або заміни законного представника у випадках,передбачених частинами першою - третьою статті 43 цього Кодексу.{ Пункт 5 частини першої статті 201 із змінами, внесеними згідноіз Законом N 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006 }
2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Стаття 202. Право суду зупинити провадження у справі
1. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, атакож з власної ініціативи зупинити провадження у справі увипадках:
1) перебування сторони на строковій військовій службі абоальтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;
2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, щовиключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;
3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;
4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи зайого відсутності;
5) призначення судом експертизи.
2. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановленихпунктами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторонаведе справу через свого представника.
3. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Стаття 203. Строки, на які зупиняється провадження у справі
1. Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених:
1) пунктами 1, 2 і 5 частини першої статті 201 цьогоКодексу - до залучення до участі у справі правонаступника чизаконного представника;
2) пунктом 3 частини першої статті 201 та статтею 202 цьогоКодексу:
до припинення перебування сторони у складі Збройних СилУкраїни або інших утворених відповідно до закону військовихформувань, що переведені на воєнний стан, на строковій військовійслужбі, альтернативній (невійськовій) службі, службовоговідрядження;
на час хвороби сторони;
до розшуку відповідача;
на час проведення експертизи;
3) пунктом 4 частини першої статті 201 цього Кодексу - донабрання законної сили судовим рішенням, від якого залежитьвирішення справи.
Стаття 204. Відновлення провадження у справі
1. Провадження у справі відновлюється ухвалою суду за заявоюособи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду післяусунення обставин, що викликали його зупинення.
2. З дня відновлення провадження у справі перебігпроцесуальних строків продовжується.
3. Після відновлення провадження суд викликає сторони таінших осіб, які беруть участь у справі, і продовжує судовийрозгляд за правилами глави 4 розділу III цього Кодексу.
Стаття 205. Підстави закриття провадження у справі
1. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільногосудочинства;
2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду прозакриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача відпозову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені абопостановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про тойсамий предмет і з тих самих підстав;
3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;
5) є рішення третейського суду, прийняте в межах йогокомпетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про тойсамий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, колисуд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконаннярішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд дотретейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у томусамому третейському суді виявився неможливим;
6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі,якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін усправі.
Стаття 206. Наслідки закриття провадження у справі
1. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
2. Якщо провадження у справі закривається з підстав,визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, судповинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесенорозгляд таких справ.
3. У разі закриття провадження у справі повторне звернення досуду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самийпредмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвалипро закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивачавід позову не позбавляє відповідача в цій справі права назвернення до суду за вирішенням цього спору.
Стаття 207. Залишення заяви без розгляду
1. Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду,якщо:
1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальноїдієздатності;
2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, якане має повноважень на ведення справи;
3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився всудове засідання без поважних причин або повторно не повідомив пропричини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розглядсправи за його відсутності;
4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і зтих самих підстав розглядається в іншому суді;
5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;
6) між сторонами укладено договір про передачу спору навирішення до третейського суду і від відповідача надійшло допочатку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказамизаперечення проти вирішення спору в суді;
7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадкахвідкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримуєзаявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою бездодержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, тане було сплачено судовий збір чи не було оплачено витрати наінформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і позивач неусунув цих недоліків у встановлений судом строк;
9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судовезасідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за йоговідсутності.
2. Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усуненняумов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, маєправо звернутися до суду повторно.
Глава 7 СУДОВІ РІШЕННЯ
Стаття 208. Види судових рішень
1. Судові рішення викладаються у двох формах:
1) ухвали;
2) рішення.
2. Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції,клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання провідкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення абозакриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду увипадках, встановлених цим Кодексом, вирішуються судом шляхомпостановлення ухвал.
3. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду.
Стаття 209. Порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал, їх форма
1. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно післязакінчення судового розгляду.
2. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується внарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду -суддями, які розглядали справу.
3. У виняткових випадках залежно від складності справискладання повного рішення може бути відкладено на строк не більшеніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну ірезолютивну частини суд повинен проголосити в тому самомузасіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступнаі резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складомсуду і приєднані до справи.
4. Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальнимдокументом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали судможе постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
5. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальнимдокументом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються досправи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчоїкімнати, заносяться до журналу судового засідання.
6. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуютьсянегайно після їх постановлення.
7. Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застереженіперед підписом судді.
Стаття 210. Зміст ухвали суду
1. Ухвала суду, що постановляється як окремий документ,складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця її постановлення;
прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальномурозгляді);
прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь усправі;
предмета позовних вимог;
2) описової частини із зазначенням суті питання, щовирішується ухвалою;
3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суддійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючиухвалу;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку суду;
строку і порядку набрання ухвалою законної сили та їїоскарження.
2. Ухвала, яка постановляється судом не виходячи до нарадчоїкімнати, повинна містити відомості, визначені пунктами 3, 4частини першої цієї статті.
3. Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягаєвиконанню за правилами, встановленими для виконання судовихрішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановленихЗаконом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Стаття 211. Окремі ухвали суду
1. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону івстановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, можепостановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чиорганам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Провжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвалиповинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.
2. Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів якихвона стосується, у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 212. Оцінка доказів
1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, щоґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному табезпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
2. Жоден доказ не має для суду наперед встановленогозначення.
3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їхсукупності.
4. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, вякому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Стаття 213. Законність і обґрунтованість рішення суду
1. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимогицивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно івсебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як напідставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 214. Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення
1. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги ізаперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовноїдавності тощо), які мають значення для вирішення справи, та доказина їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановленихобставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цихправовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судовогорішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Стаття 215. Зміст рішення суду
1. Рішення суду складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
часу та місця його ухвалення;
найменування суду, що ухвалив рішення;
прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальномурозгляді);
прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь усправі;
предмета позовних вимог;
2) описової частини із зазначенням:
узагальненого викладу позиції відповідача;
пояснень осіб, які беруть участь у справі;
інших доказів, досліджених судом;
3) мотивувальної частини із зазначенням:
встановлених судом обставин і визначених відповідно до нихправовідносин;
мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність абовідсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення,бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішеннінормативно-правові акти;
чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чиінтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були,то ким;
назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону,на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону,яким суд керувався;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку суду про задоволення позову або відмову в позовіповністю чи частково;
висновку суду по суті позовних вимог;
розподілу судових витрат;
строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та йогооскарження.
Стаття 216. Рішення суду на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів
1. Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів абопроти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частинірішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чиправо стягнення є солідарним.
Стаття 217. Визначення порядку і строку виконання рішення суду, забезпечення його виконання
1. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок йоговиконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжитизаходів для забезпечення його виконання, про що зазначає врішенні.
Стаття 218. Проголошення рішення суду
1. Рішення суду або його вступна та резолютивна частинипроголошуються негайно після закінчення судового розгляду іприлюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючийроз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разіпроголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивноїчастин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які берутьучасть у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.
2. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не можесам скасувати або змінити це рішення.
Стаття 219. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні
1. Суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, якіберуть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенніописки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправленьвирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала.Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місцезасідання. Їхня неявка не перешкоджає розглядові питання провнесення виправлень.
Стаття 220. Додаткове рішення суду
1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які берутьучасть у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додатковерішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якоїсторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної сумигрошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягаєпередачі, або які дії треба виконати;
3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках,встановлених статтею 367 цього Кодексу;
4) судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути поданодо закінчення строку на виконання рішення.
3. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання всудовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не єобов'язковою.
4. На додаткове рішення може бути подано скаргу.
5. Про відмову в ухваленні додаткового рішення судпостановляє ухвалу.
Стаття 221. Роз'яснення рішення суду
1. Якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які бралиучасть у справі, або для державного виконавця, суд за їхньоюзаявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, незмінюючи при цьому його змісту.
2. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається,якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якогорішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
3. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягомдесяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або)державного виконавця не перешкоджає розгляду питання пророз'яснення рішення суду.
4. Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилаєтьсяособам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю,якщо рішення суду роз'яснено за його заявою.
Стаття 222. Видача або направлення копій судового рішення особам, які брали участь у справі
{ Назва статті 222 в редакції Закону N 2875-IV ( 2875-15 ) від08.09.2005 }
{ Частину першу статті 222 виключено на підставі ЗаконуN 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 }
2. Копії судового рішення видаються особам, які брали участьу справі, на їхню вимогу не пізніше п'яти днів з дня проголошеннярішення.
3. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні усудовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягомп'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом зповідомленням про вручення.
4. Копії судових рішень повторно видаються за заявою особи заплату у розмірі, встановленому законодавством.
Стаття 223. Набрання рішенням суду законної сили
1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строкуподання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційнеоскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційнеоскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набираєзаконної сили після закінчення цього строку. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набираєзаконної сили після розгляду справи апеляційним судом.
2. Після набрання рішенням суду законної сили сторони татреті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступникине можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самихпідстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судомфакти і правовідносини.
3. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиноюдругою статті 3 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законноїсили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочатосправу.
4. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким звідповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, щовпливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чиприпинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення новогопозову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення відних.
Глава 8 ЗАОЧНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ
Стаття 224. Умови проведення заочного розгляду справи
1. У разі неявки в судове засідання відповідача, якийналежним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомленняпро причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанінеповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявниху справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішеннясправи.
2. У разі участі у справі кількох відповідачів заочнийрозгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіхвідповідачів.
3. У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, змінирозміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд дляповідомлення про це відповідача.
Стаття 225. Порядок заочного розгляду справи
1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться зазагальними правилами з винятками і доповненнями, встановленимицією главою.
Стаття 226. Форма і зміст заочного рішення
1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідативимогам, встановленим статтями 213 і 215 цього Кодексу, і, крімцього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заявипро його перегляд.
Стаття 227. Повідомлення про заочне рішення
1. Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання,направляється рекомендованим листом із повідомленням копіязаочного рішення не пізніше п'яти днів з дня його проголошення.
Стаття 228. Порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення
1. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що йогоухвалив, за письмовою заявою відповідача.
2. Заяву про перегляд заочного рішення може бути поданопротягом десяти днів з дня отримання його копії.
Стаття 229. Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення
1. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана уписьмовій формі.
2. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бутизазначено:
1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;
2) ім'я (найменування) відповідача або його представника, якіподають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номерзасобів зв'язку;
3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки всудове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;
4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує своїзаперечення проти вимог позивача;
5) клопотання про перегляд заочного рішення;
6) перелік доданих до заяви матеріалів.
3. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою,яка її подає.
4. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копіїза кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копії всіхдоданих до неї матеріалів.
5. До заяви про перегляд заочного рішення, поданоїпредставником відповідача, додається довіреність або іншийдокумент, який підтверджує його повноваження.
6. За подання заяви про перегляд заочного рішення судовийзбір не сплачується.
7. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочногорішення застосовуються правила статті 121 цього Кодексу.
Стаття 230. Дії суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення
1. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочногорішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неїматеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночасно судповідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місцерозгляду заяви.
2. Заява про перегляд заочного рішення повинна бутирозглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження.
Стаття 231. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення
1. Заява про перегляд заочного рішення розглядається всудовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених прочас і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
2. Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто зосіб, які беруть участь у справі, з'явився, встановлює їх особу,перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє змістзаяви і з'ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь усправі, щодо вимог про перегляд заочного рішення.
3. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішеннясуд може своєю ухвалою:
1) залишити заяву без задоволення;
2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду взагальному порядку.
4. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення беззадоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальномупорядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягомякого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційнеоскарження рішення.
Стаття 232. Скасування та оскарження заочного рішення
1. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом будевстановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та неповідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на яківін посилається, мають істотне значення для правильного вирішеннясправи.
2. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальномупорядку, встановленому цим Кодексом.
3. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можутьоскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 233. Законна сила заочного рішення
1. Заочне рішення набирає законної сили відповідно дозагального порядку, встановленого цим Кодексом.
Розділ IV ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Глава 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 234. Окреме провадження
1. Окреме провадження - це вид непозовного цивільногосудочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи пропідтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що маютьзначення для охорони прав та інтересів особи або створення умовздійснення нею особистих немайнових чи майнових прав абопідтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнанняфізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатностіфізичної особи;
2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошенняїї померлою;
4) усиновлення;
5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;
6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явниката векселі;
7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальнувласність;
8) визнання спадщини відумерлою;
9) надання особі психіатричної допомоги в примусовомупорядку;
10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозногозакладу;
11) розкриття банком інформації, яка містить банківськутаємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
3. У порядку окремого провадження розглядаються також справипро надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявоюподружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після йогорозірвання, про встановлення режиму окремого проживання за заявоюподружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
4. У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частинидругої цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складіодного судді і двох народних засідателів.
Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження
1. Під час розгляду справ окремого провадження судзобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їхправа та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованихКонституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України прав, свобод чиінтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодовсебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власноюініціативою витребувати необхідні докази.
3. Справи окремого провадження розглядаються судом здодержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, завинятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Іншіособливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
4. Справи окремого провадження суд розглядає за участюзаявника і заінтересованих осіб.
5. Справи окремого провадження не можуть бути передані нарозгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку зукладенням мирової угоди.
6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремогопровадження виникає спір про право, який вирішується в порядкупозовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснюєзаінтересованим особам, що вони мають право подати позов назагальних підставах.
7. При ухваленні судом рішення судові витрати невідшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Глава 2 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ ТА ПОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ
Стаття 236. Підсудність
1. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи,у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особинедієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, аякщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному абопсихіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.
Стаття 237. Особи, які можуть бути заявниками
1. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особиможе бути подана членами її сім'ї, органом опіки та піклування,наркологічним або психіатричним закладом.
2. Заява про обмеження права неповнолітньої особи самостійнорозпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами абопозбавлення її цього права може бути подана батьками(усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.
3. Заява про визнання фізичної особи недієздатною може бутиподана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їхспільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричнимзакладом.
Стаття 238. Зміст заяви
1. У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичноїособи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічнийрозлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значеннясвоїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджуютьдії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртниминапоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо,поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона зазаконом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
2. У заяві про обмеження права неповнолітньої особисамостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншимидоходами або позбавлення її цього права повинні бути викладеніобставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи іншінаслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.
3. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повиннібути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкийпсихічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлюватизначення своїх дій та (або) керувати ними.
Стаття 239. Призначення експертизи
1. Суд за наявності достатніх даних про психічний розладздоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічногостану судово-психіатричну експертизу.
2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкритопровадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чивизнання її недієздатною, явно ухиляється від проходженняекспертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатраможе постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особина судово-психіатричну експертизу.
Стаття 240. Розгляд справ
1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особичи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участюзаявника та представника органу опіки та піклування. Питання провиклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнанняїї недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуваннямстану її здоров'я.
2. Судові витрати, пов'язані з провадженням справи провизнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільноїдієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
3. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно бездостатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судовівитрати.
Стаття 241. Рішення суду
1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільноїдієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження абопозбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатисясвоїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною,встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданняморгану опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.{ Частина перша статті 241 в редакції Закону N 3551-IV ( 3551-15 )від 16.03.2006 }
2. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи,призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняєїї від повноважень піклувальника або опікуна і призначає заподанням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляєухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, можезвільнити піклувальника від його повноважень і призначити заподанням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про щопостановляє ухвалу.
Суд розглядає питання про звільнення опікуна абопіклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованихосіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання прозвільнення опікуна або піклувальника.
{ Частина друга статті 241 в редакції Закону N 3551-IV ( 3551-15 )від 16.03.2006 }
3. Скасування рішення суду про обмеження цивільноїдієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатностіфізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена,здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, їїпіклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування.
4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особинедієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи,яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значногополіпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду напідставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи зазаявою опікуна, органу опіки та піклування.
5. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилаєтьсяоргану опіки та піклування.
{ Частина п'ята статті 241 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006 }
Глава 3 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО НАДАННЯ НЕПОВНОЛІТНІЙ ОСОБІ ПОВНОЇ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ
Стаття 242. Підсудність
1. Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічноговіку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках,встановлених Цивільним кодексом України ( 435-15 ), за відсутностізгоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до судуза місцем її проживання.
Стаття 243. Зміст заяви
1. У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільноїдієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітняособа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитинивідповідно до актового запису цивільного стану.
Стаття 244. Розгляд справи
1. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільноїдієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обохбатьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представниківорганів опіки та піклування. Участь представників органів опіки тапіклування у розгляді справи є обов'язковою.
Стаття 245. Рішення суду
1. Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особіповної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, якимзадовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.
2. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особінадається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням судузаконної сили.
3. Рішення суду про надання неповнолітній особі повноїцивільної дієздатності після набрання ним законної силинадсилається органові опіки та піклування.
Глава 4 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ АБО ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ ПОМЕРЛОЮ
Стаття 246. Підсудність
1. Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою абооголошення її померлою подається до суду за місцем проживаннязаявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування)фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або замісцезнаходженням її майна.
Стаття 247. Зміст заяви
1. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньоюабо оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої метинеобхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою абооголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвіснувідсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертюфізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що даютьпідставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Стаття 248. Підготовка справи до розгляду
1. Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів,співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу,місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідніорганізації за останнім місцем проживання відсутнього(житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ абооргани місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи пронаявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якоїневідоме.
2. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки тапіклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи,місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще невстановлено.
Стаття 249. Розгляд справи
1. Суд розглядає справу за участю заявника, свідків,зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібнедопитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісновідсутньою або про оголошення її померлою.
2. Після набрання законної сили рішенням про оголошенняфізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органудержавної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смертіфізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини,а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органумісцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорониспадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількохнотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщининевідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архівуз метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу длявжиття заходів з охорони спадкового майна.
Стаття 250. Дії суду в разі появи фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою
1. У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку буловизнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостейпро місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи абосуд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньоюабо оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участюцієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своєрішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою абооголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку буловизнано безвісно відсутньою або померлою, або іншоюзаінтересованою особою.
2. Копію рішення суд надсилає відповідному органу державноїреєстрації актів цивільного стану для анулювання актового записупро смерть.
Глава 5 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО УСИНОВЛЕННЯ
Стаття 251. Підсудність
1. Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, якане має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування,подається до суду за місцем їх проживання.
Стаття 252. Зміст заяви
1. Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменуваннясуду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, атакож прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, їїмісце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява проусиновлення дитини може також містити клопотання про змінупрізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, прозапис заявника матір'ю або батьком дитини.
2. До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бутидодані такі документи:
1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на цедругого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленнідитини одним із подружжя;
2) медичний висновок про стан здоров'я заявника;
3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати абокопія декларації про доходи;
4) документ, що підтверджує право власності або користуванняжилим приміщенням;
5) інші документи, визначені законом.
3. До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства,що постійно проживають за межами України, або іноземцями, крімдокументів, зазначених у частині другій цієї статті, додаютьсядозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновоккомпетентного органу відповідної держави про умови їх життя іможливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органувідповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійнепроживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача,оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникамдипломатичної установи України за кордоном інформації проусиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.
4. До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка єгромадянином іншої держави, крім документів, зазначених у частинідругій цієї статті, додаються згода законного представника дитинита згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.
5. Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав,мають бути у встановленому законодавством порядку легалізовані,якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документиповинні бути перекладені українською мовою, а переклад має бутизасвідчений нотаріально.
6. Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна міститивідомості, зазначені у частині першій цієї статті, а також даніпро відсутність матері, батька або позбавлення піклування. Дозаяви мають бути додані документи, зазначені у пункті 1 частинидругої цієї статті, а також згода особи на усиновлення.
Стаття 253. Підготовка справи до розгляду
1. Суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини дорозгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осібвідповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадженняв яких відкрито за заявами іноземних громадян, - уповноваженогооргану виконавчої влади.
2. Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок продоцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
3. До висновку органу опіки та піклування мають бути додані:
1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцемйого проживання;
2) свідоцтво про народження дитини;
3) медичний висновок про стан здоров'я дитини, про їїфізичний і розумовий розвиток;
4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна,піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчальногозакладу, а також самої дитини на усиновлення.
Суд у разі необхідності може вимагати подання іншихдокументів.
Стаття 254. Розгляд справи
1. Суд розглядає справу про усиновлення дитини заобов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування абоуповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо воназа віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликомзаінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібнедопитати.
2. Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи зобов'язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, звикликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає запотрібне допитати.
3. Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках,встановлених Сімейним кодексом України ( 2947-14 ), суд розглядаєсправу в закритому судовому засіданні.
4. Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в томучислі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода єнеобхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.
Стаття 255. Рішення суду
1. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалюєрішення.
2. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивнійчастині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особизаявником (заявниками).
3. За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питанняпро зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народженняусиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батьковіусиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.
4. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи проусиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників).
5. Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але донабрання ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду наїї усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює розглядсправи.
6. У разі відкликання заяви про усиновлення після ухваленнярішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, судскасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.
7. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законноїсили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису пронародження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішеннясуду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільногостану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновленнядітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчоївлади.
Глава 6 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТІВ, ЩО МАЮТЬ ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Стаття 256. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення
1. Суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії абоодержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальномустрахуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище,ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені вдокументі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем ічасом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народженняабо в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливостіреєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стануфакту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстраціїорганом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
2. У судовому порядку можуть бути встановлені також іншіфакти, від яких залежить виникнення, зміна або припиненняособистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом невизначено іншого порядку їх встановлення.
3. Справи про встановлення факту належності особі паспорта,
військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, атакож свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актівцивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні непідлягають.
Стаття 257. Підсудність
1. Заява фізичної особи про встановлення факту, що маєюридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Стаття 258. Зміст заяви
1. У заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів,що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
2. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені взаяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втраченихдокументів.
Стаття 259. Зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення
1. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт,встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, напідставі яких суд установив цей факт.
2. Рішення суду про встановлення факту, який підлягаєреєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стануабо нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, щовидаються цими органами, а є тільки підставою для одержаннязазначених документів.
Глава 7 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВ НА ВТРАЧЕНІ ЦІННІ ПАПЕРИ НА ПРЕД'ЯВНИКА ТА ВЕКСЕЛІ
Стаття 260. Підсудність
1. Особа, яка втратила цінний папір на пред'явника абовексель, може звернутися до суду із заявою про визнання їхнедійсними і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.
2. Заява подається до суду за місцезнаходженням емітентацінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем.
Стаття 261. Зміст заяви
1. У заяві до суду про визнання втраченого цінного папера напред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на нихповинно бути зазначено:
1) ім'я і місце проживання заявника, найменування тамісцезнаходження юридичної особи-заявника;
2) обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явникаабо вексель;
3) повну і точну назву емітента втраченого цінного папера напред'явника і його реквізити, а для векселя - вид, номер бланку,суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу,найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язанихза векселем осіб, а також першого векселедержателя.
Стаття 262. Ухвала суду до судового розгляду
1. Суд, одержавши заяву, своєю ухвалою постановляє:
1) зробити публікацію про виклик держателя втраченого цінногопапера на пред'явника або векселя до суду;
2) заборонити здійснювати будь-які операції за втраченимцінним папером на пред'явника або за векселем.
2. Ухвала надсилається емітенту втраченого цінного папера напред'явника. У справі про визнання недійсним втраченого векселя тавідновлення прав на нього ухвала суду надсилається негайнозобов'язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду, атакож, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всіхнотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якогознаходиться місце платежу за векселем. При пред'явленні векселянотаріусу для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу,якою заборонено будь-які операції за ним, нотаріус зобов'язанийповідомити відповідний суд про пред'явлення такого векселя длявчинення протесту.
3. З дати постановлення ухвали суду зупиняється перебіг усіхстроків щодо обігу втраченого цінного папера на пред'явника абовекселя, встановлених законодавством про обіг векселів.
Стаття 263. Зміст публікації
1. Публікація про виклик держателя втраченого цінного паперана пред'явника або векселя, з приводу яких подано заяву до суду,повинна містити інформацію, визначену пунктами 1 і 3 статті 261цього Кодексу, а також пропозицію держателя втраченого цінногопапера на пред'явника або векселя повідомити суд у тримісячнийстрок про свої права на цінний папір або вексель.
{ Частина перша статті 263 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 }
2. Публікація робиться за рахунок заявника у місцевій газетіза місцезнаходженням емітента цінного папера або за місцем платежувекселя, а також в одному з офіційних друкованих видань.
Стаття 264. Обов'язки держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя
1. Держатель втраченого цінного папера на пред'явника абовекселя повинен у встановлений строк подати до суду, якийпостановив ухвалу, разом з цінним папером на пред'явника абовекселем заяву про те, що він є його держателем.
Стаття 265. Строк пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цінного папера або векселя
1. Якщо держатель втраченого цінного папера на пред'явникаабо векселя подасть заяву до суду, суд постановляє ухвалу прозалишення заяви про визнання втраченого цінного папера напред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на нього безрозгляду та встановлює строк для пред'явлення заявником позову взагальному порядку до держателя цього цінного папера напред'явника або векселя про їх витребування.
2. Строк пред'явлення позову заявником до держателявтраченого цінного папера на пред'явника або векселя не може бутибільшим двох місяців.
3. Якщо заявник у встановлений судом строк не пред'явитьпозову до держателя втраченого цінного папера на пред'явника абовекселя, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здійснюватибудь-які операції за цінним папером на пред'явника або завекселем.
4. Копія ухвали надсилається особам, зазначеним у частинідругій статті 262 цього Кодексу.
Стаття 266. Призначення справи до розгляду
1. Якщо протягом тримісячного строку з дня публікації провиклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника абовекселя не надійде заяви, зазначеної у статті 264 цього Кодексу,суд призначає справу до розгляду.
2. Про день розгляду справи суд повідомляє заявника, емітентавтраченого цінного папера на пред'явника або зобов'язаних завекселем осіб.
Стаття 267. Вирішення справи
1. За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення провизнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселянедійсним або про відмову в задоволенні заявленої вимоги. Рішенняпро визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселянедійсним є підставою для видачі заявникові цінного папера напред'явника замість визнаного недійсним або проведення визначенихним операцій; для здійснення платежу за векселем або для видачізаявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновленнязобов'язаними за векселем особами передавальних написів.
2. Рішення суду про визнання недійсним втраченого цінногопапера на пред'явника або векселя публікується в порядку,встановленому частиною другою статті 263 цього Кодексу.
Стаття 268. Права держателя цінного папера на пред'явника або векселя щодо відшкодування збитків
1. У разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволеннізаявленої вимоги держатель цінного папера на пред'явника абовекселя має право звернутися до суду із заявою про відшкодуванняза рахунок заявника збитків, заподіяних йому забороною здійснюватибудь-які операції за цінним папером на пред'явника або завекселем.
2. Держатель цінного папера на пред'явника або векселя, якийне заявив вчасно з будь-яких причин про своє право на цінний папірна пред'явника або вексель, може пред'явити позов до особи, заякою визнано право на цінний папір на пред'явника або на вексель.
Глава 8 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ПЕРЕДАЧУ БЕЗХАЗЯЙНОЇ НЕРУХОМОЇ РЕЧІ У КОМУНАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ
Стаття 269. Підсудність
1. Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власністьтериторіальної громади за умов, визначених Цивільним кодексомУкраїни ( 435-15 ), подається до суду за місцезнаходженням цієїречі органом, уповноваженим управляти майном відповідноїтериторіальної громади.
Стаття 270. Зміст заяви
1. У заяві про передачу безхазяйної нерухомої речі увласність відповідної територіальної громади повинно бутизазначено, яку нерухому річ заявник просить передати у власністьтериторіальної громади, основні характеристики нерухомої речі,посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі наоблік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухомемайно, друковані засоби масової інформації, в яких було зробленооголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік.
Стаття 271. Відмова в прийнятті заяви
1. Суд відмовляє в прийнятті заяви про передачу безхазяйноїнерухомої речі у власність територіальної громади, якщо вона невзята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права нанерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року здня прийняття її на облік.
Стаття 272. Розгляд справи
1. Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власністьтериторіальної громади розглядається судом за участі заявника зобов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.
Стаття 273. Рішення суду
1. Суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взятана облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав нанерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облікнерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомоїречі у власність відповідної територіальної громади.
Глава 9 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ СПАДЩИНИ ВІДУМЕРЛОЮ
Стаття 274. Підсудність
1. Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках,встановлених Цивільним кодексом України ( 435-15 ), подається досуду органом місцевого самоврядування за місцем відкриттяспадщини.
Стаття 275. Зміст заяви
1. У заяві про визнання спадщини відумерлою повинно бутинаведено відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно,що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належністьцього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітомі за законом, або про усунення їх від права на спадкування, абопро неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.
Стаття 276. Відмова в прийнятті заяви
1. Суд відмовляє в прийнятті заяви про визнання спадщинивідумерлою, якщо орган місцевого самоврядування подасть заяву дозакінчення одного року з часу відкриття спадщини.
Стаття 277. Розгляд справи
1. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядаєтьсясудом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковимповідомленням усіх заінтересованих осіб.
Стаття 278. Рішення суду
1. Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за закономвідсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, абоспадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття,ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачуїї територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.
Глава 10 РОЗГЛЯД ЗАЯВИ ПРО НАДАННЯ ОСОБІ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ У ПРИМУСОВОМУ ПОРЯДКУ
Стаття 279. Підсудність
1. За умов, визначених Законом України "Про психіатричнудопомогу" ( 1489-14 ), заява лікаря-психіатра про проведенняпсихіатричного огляду особи у примусовому порядку, про наданняособі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження впримусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи,а заява представника психіатричного закладу про госпіталізаціюособи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява пропродовження такої госпіталізації подається до суду замісцезнаходженням зазначеного закладу.
2. Заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторнапсихіатрична допомога у примусовому порядку, або її законногопредставника про припинення цієї допомоги подається до суду замісцепроживанням особи, а про припинення госпіталізації допсихіатричного закладу у примусовому порядку - до суду замісцезнаходженням психіатричного закладу.
Стаття 280. Зміст заяви і строк її подання
1. У заяві про проведення психіатричного огляду фізичноїособи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторноїпсихіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження,про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядкута продовження такої госпіталізації повинні бути зазначеніпідстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку,встановлені законом.
2. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторноїпсихіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновоклікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторноїпсихіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, їїпродовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та іншівідповідні матеріали.
3. У заяві фізичної особи або її законного представника проприпинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізаціїдо психіатричного закладу у примусовому порядку мають бутинаведені обставини і докази, на яких ґрунтуються ці вимоги.
4. У випадках, коли відповідно до закону госпіталізація упримусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра івизнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричнийзаклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про їїгоспіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.
5. Заява фізичної особи або її законного представника проприпинення надання особі психіатричної допомоги у примусовомупорядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішеннясуду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовомупорядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку,її продовження.
Стаття 281. Розгляд справи
1. Заява про надання психіатричної допомоги у примусовомупорядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження досуду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу -протягом 24 годин; про психіатричний огляд - протягом трьох днів;про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження тапродовження госпіталізації - протягом десяти днів.
2. Справа за заявою про надання психіатричної допомоги упримусовому порядку чи про припинення надання амбулаторноїпсихіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядкурозглядається в присутності особи, щодо якої вирішується питанняпро надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, зобов'язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представникапсихіатричного закладу, що подав заяву, та законного представникаособи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданнямпсихіатричної допомоги.
Стаття 282. Рішення суду
1. Залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення прозадоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
2. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра,представника психіатричного закладу є підставою для наданнявідповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
3. Рішення про відмову в задоволенні заяви про продовженняамбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, атакож рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законногопредставника є підставою для припинення надання зазначеноїпримусової психіатричної допомоги.
Глава 11 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ОБОВ'ЯЗКОВУ ГОСПІТАЛІЗАЦІЮ ДО ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОГО ЗАКЛАДУ
Стаття 283. Підсудність
1. Заява про обов'язкову госпіталізацію допротитуберкульозного закладу хворого на заразну формутуберкульозу, який ухиляється від лікування, подається до суду замісцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснюємедичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду замісцем виявлення такого хворого.
Стаття 284. Зміст і строк подання заяви
1. У заяві про обов'язкову госпіталізацію допротитуберкульозного закладу або про продовження лікування повиннібути зазначені встановлені законом підстави для такоїгоспіталізації. До заяви додається мотивований висновок лікарськоїкомісії про необхідність обов'язкової госпіталізації допротитуберкульозного закладу або про продовження лікування, вякому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування.
2. Заява подається протягом 24-х годин з часу виявлення вособи загрозливої форми туберкульозу.
Стаття 285. Розгляд справи
1. Справи про обов'язкову госпіталізацію допротитуберкульозного закладу або про продовження лікування судрозглядає не пізніше трьох днів після відкриття провадження усправі. Особі має бути надано право особистої участі в судовомузасіданні, за винятком випадків, коли за данимипротитуберкульозного закладу така особа становить загрозурозповсюдження хвороби.
2. Участь у розгляді справи представника протитуберкульозногозакладу, за заявою якого відкрито провадження у справі,представника особи, стосовно якої вирішується питання прогоспіталізацію, є обов'язковою.
Стаття 286. Рішення суду
1. Розглянувши заяву про обов'язкову госпіталізацію допротитуберкульозного закладу або про продовження лікування, судухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву.
2. Рішення про задоволення заяви, зазначеної у частині першійцієї статті, є підставою для обов'язкової госпіталізації абоподальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі навстановлений законом строк.
Глава 12 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО РОЗКРИТТЯ БАНКАМИ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА МІСТИТЬ БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ, ЩОДО ЮРИДИЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ
Стаття 287. Підсудність
1. Заява про розкриття банком інформації, яка міститьбанківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках,встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженнямбанку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.
Стаття 288. Зміст заяви
1. У заяві до суду про розкриття банком інформації, якамістить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи маєбути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якоївимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю,їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'япредставника заявника, коли заява подається представником;
3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговуєособу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
4) обґрунтування необхідності та обставини, за якихвимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю,щодо особи, із зазначенням положень законів, які надаютьвідповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;
5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківськутаємницю, щодо особи та мету її використання.
Стаття 289. Розгляд справи
1. Справа про розкриття банком інформації, яка міститьбанківську таємницю, розглядається у п'ятиденний строк з днянадходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленнямзаявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківськоїтаємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається зметою охорони державних інтересів та національної безпеки, - зповідомленням тільки заявника.
2. Неявка в судове засідання без поважних причин заявника та(або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці,чи їх представників або представника банку не перешкоджає розглядусправи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.
3. Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заяваґрунтується на спорі, який розглядається в порядку позовногопровадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснюєзаінтересованим особам, що вони мають право подати позов назагальних підставах.
Стаття 290. Рішення суду
1. У рішенні про розкриття банком інформації, яка міститьбанківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особизазначаються:
1) ім'я (найменування) одержувача інформації, його місцепроживання або місцезнаходження, а також ім'я представникаодержувача, коли інформація надається представникові;
2) ім'я (найменування) особи, щодо якої банк має розкритиінформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання абомісцезнаходження цієї особи;
3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговуєособу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
4) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківськутаємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету їївикористання.
2. Якщо під час судового розгляду буде встановлено, щозаявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківськутаємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав таповноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення провідмову в задоволенні заяви.
3. Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню. Копіїрішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичнуособу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація. Особа,щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник маютьправо у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення доапеляційного суду в установленому порядку. Оскарження рішення незупиняє його виконання.
Розділ V ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ
Глава 1 АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 291. Суди апеляційної інстанції
1. Апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палатиу цивільних справах апеляційних загальних судів, у межахтериторіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, якийухвалив судове рішення, що оскаржується.
Стаття 292. Право апеляційного оскарження
1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а такожособи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання проїх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційномупорядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
2. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційномупорядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею293 цього Кодексу.
Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду
1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені вапеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу абоскасуванні судового наказу;
2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпеченняпозову;
3) повернення заяви позивачеві (заявникові);
4) відмови у відкритті провадження у справі;
5) відкриття провадження у справі з недотриманням правилпідсудності;
6) передачі справи на розгляд іншому суду;
7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальнийстрок;
8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;
9) визначення розміру судових витрат;
10) внесення виправлень у рішення;
11) відмови ухвалити додаткове рішення;
12) роз'яснення рішення;
13) зупинення провадження у справі;
14) закриття провадження у справі;
15) залишення заяви без розгляду;
16) залишення заяви про перегляд заочного рішення безрозгляду;
17) відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв'язкуз нововиявленими обставинами;
18) видачі дубліката виконавчого листа;
19) поновлення пропущеного строку для пред'явленнявиконавчого документа до виконання;
20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу іпорядку виконання рішення;
21) тимчасового влаштування дитини до дитячого аболікувального закладу;
22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;
23) примусового проникнення до житла;
24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться нарахунках;
25) заміни сторони виконавчого провадження;
26) визначення частки майна боржника у майні, яким вінволодіє спільно з іншими особами;
27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чиіншої посадової особи державної виконавчої служби;
28) повороту виконання рішення суду;
28-1) виправлення помилки у виконавчому листі або визнаннявиконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; { Частину першустатті 293 доповнено пунктом 28-1 згідно із Законом N 3538-IV( 3538-15 ) від 15.03.2006 }
29) відмови в поновленні втраченого судового провадження;
30) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника.{ Частину першу статті 293 доповнено пунктом 30 згідно із ЗакономN 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006 }
2. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремовід рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішеннясуду.
Стаття 294. Строки апеляційного оскарження
1. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першоїінстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошеннярішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягомдвадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
2. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першоїінстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошенняухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десятиднів після подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга,подані після закінчення строків, встановлених цією статтею,залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи,яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про щопостановляється ухвала.
Стаття 295. Форма і зміст заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги
1. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скаргаподаються у письмовій формі.
2. У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місцепроживання або місцезнаходження;
3) рішення або ухвала, що оскаржуються.
3. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місцепроживання або місцезнаходження;
3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їхмісце проживання або місцезнаходження;
4) дата подання заяви про апеляційне оскарження;
5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованістьрішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які маютьзначення для справи, та (або) неправильність встановленняобставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованоївідмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чиоцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильневизначення відповідно до встановлених судом обставинправовідносин);
6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, якіпідлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причиннеподання доказів у суд першої інстанції, заперечення протидоказів, використаних судом першої інстанції;
7) клопотання особи, яка подала скаргу;
8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
4. Апеляційна скарга може бути подана без попередньогоподання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається устрок, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скаргапідписуються особою, яка їх подає, або її представником.
6. До заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги,поданих представником, повинна бути додана довіреність або іншийдокумент, що посвідчує повноваження представника, якщо цідокументи раніше не подавалися.
7. До заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скаргидодаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріаліввідповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 296. Порядок подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги
1. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скаргаподаються апеляційному суду через суд першої інстанції, якийухвалив оскаржуване судове рішення.
{ Частина перша статті 296 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
2. Суд першої інстанції після одержання усіх апеляційнихскарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційнеоскарження, або через три дні після закінчення строку на поданняапеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до апеляційногосуду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізнішенаступного робочого дня після їхнього надходження направляються доапеляційного суду.
Стаття 297. Порядок прийняття апеляційної скарги до розгляду
1. Справа реєструється в апеляційному суді і передається впорядку черговості судді-доповідачу. Протягом трьох днів післянадходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняттяапеляційної скарги до розгляду апеляційним судом.
2. До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно довимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разінесплати суми судового збору чи неоплати витрат наінформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуютьсяположення статті 121 цього Кодексу.
3. Про прийняття апеляційної скарги до розгляду абоповернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу. Ухвалу суддіпро повернення апеляційної скарги може бути оскаржено вкасаційному порядку.
4. При надходженні неналежно оформленої справи, знерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксуваннясудового процесу технічними засобами або з нерозглянутимиписьмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколусудового засідання, або без вирішення питання про ухваленнядодаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першоїінстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку,протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
{ Частина четверта статті 297 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
Стаття 298. Надіслання копій заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі
1. Апеляційний суд не пізніше наступного дня післяпостановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розглядунадсилає копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скаргита доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі, івстановлює строк, протягом якого можуть бути подані нимизаперечення на апеляційну скаргу.
Стаття 299. Приєднання до апеляційної скарги
1. Особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатисядо апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вонивиступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися такожособи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання проїх права та обов'язки.
2. Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бутиподано до початку розгляду справи в апеляційному суді.
3. За подання заяви про приєднання до апеляційної скаргисудовий збір не сплачується.
Стаття 300. Доповнення, зміна апеляційної скарги або відкликання її чи відмова від неї
1. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнитичи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
2. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликатиїї до початку розгляду справи в апеляційному суді, а друга сторонамає право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязічи в певній частині.
3. При відкликанні апеляційної скарги суддя, який готувавсправу до розгляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу проповернення скарги.
4. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягомусього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю абочастково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги ізакриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішуєтьсяапеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні.Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав недопускається.
5. Визнання апеляційної скарги другою стороною враховуєтьсяапеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, якімають значення для вирішення справи.
Стаття 301. Підготовка розгляду справи апеляційним судом
1. Протягом десяти днів з дня отримання справисуддя-доповідач вчиняє такі дії:
1) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у
справі;
2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їхрегулює;
3) з'ясовує обставини, на які посилаються сторони та іншіособи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог ізаперечень;
4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуютьсясторонами та іншими особами;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказівдо суду першої інстанції;
6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь усправі, вирішує питання про виклик свідків, призначенняекспертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збираннядоказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішуєпитання щодо вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційногорозгляду справи.
2. Підготовчі дії, визначені пунктами 6-8 частини першої цієїстатті, здійснюються за правилами, встановленими главою 3розділу III цього Кодексу.
Стаття 302. Призначення справи до розгляду в апеляційному суді
1. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідаєпро них колегії суддів, яка в разі необхідності вирішує питанняпро проведення додаткових підготовчих дій та призначення справи дорозгляду.
2. Справа має бути призначена до розгляду у розумний строк,але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовкисправи до розгляду.
Стаття 303. Межі розгляду справи апеляційним судом
1. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційнийсуд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першоїінстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених усуді першої інстанції.
2. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першоїінстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або вдослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також новідокази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовленоповажними причинами.
3. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильнезастосування норм матеріального права або порушення нормпроцесуального права, які є обов'язковою підставою для скасуваннярішення.
4. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишиласьочевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першоїінстанції у справах окремого провадження, апеляційний судперевіряє справу в повному обсязі.
Стаття 304. Порядок розгляду справи апеляційним судом
1. Справа розглядається апеляційним судом за правилами,встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, звинятками і доповненнями, встановленими цією главою.
2. Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), якеоскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинніздійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватисяобставини і досліджуватися докази.
3. Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, якаподала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидвісторони, - першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення іншіособи, які беруть участь у справі.
4. Закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами,апеляційний суд надає особам, які беруть участь у справі,можливість виступити у судових дебатах в такій самійпослідовності, в якій вони давали пояснення.
5. На початку судового засідання суд може оголосити про час,який відводиться для судових дебатів. Кожній особі, яка береучасть у розгляді справи в апеляційному суді, надається однаковийпроміжок часу для виступу.
6. Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.
7. У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошеноперерву або розгляд її відкладено.
Стаття 305. Наслідки неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі
1. Апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки усудове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немаєвідомостей про вручення їй судової повістки, або за їїклопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнаносудом поважними.
2. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, неперешкоджає розглядові справи.
Стаття 306. Відмова позивача від позову та мирова угода сторін
1. В апеляційному суді позивач має право відмовитися відпозову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальнихправил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подавапеляційну скаргу.
Стаття 307. Повноваження апеляційного суду
1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення судупершої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги ізалишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити новерішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першоїінстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви безрозгляду;
5) постановити ухвалу про повне або часткове скасуваннярішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляддо суду першої інстанції.
2. За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першоїінстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги ізалишення ухвали без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;
3) змінити ухвалу;
4) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд судупершої інстанції.
Стаття 308. Підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін
1. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишаєрішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухваливрішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливерішення суду з одних лише формальних міркувань.
Стаття 309. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення
1. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції іухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення длясправи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, якісуд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріальногоабо процесуального права.
2. Норми матеріального права вважаються порушеними абонеправильно застосованими, якщо застосовано закон, який непоширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, якийпідлягав застосуванню.
3. Порушення норм процесуального права можуть бути підставоюдля скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело донеправильного вирішення справи.
Стаття 310. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду
1. Рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку іззакриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду зпідстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
2. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне іобґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припиненняюридичної особи - сторони у спірних правовідносинах післяухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бутипідставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
|
