|
Стаття 311. Підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд
1. Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи нановий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, якийрозглядав справу;
3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, якіберуть участь у справі, належним чином не повідомлених про час імісце судового засідання;
4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які небрали участь у справі;
5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не мігбути усунений ухваленням додаткового рішення судом першоїінстанції;
6) справу розглянуто з порушенням правил виключноїпідсудності. { Частину першу статті 311 доповнено пунктом 6 згідноіз Законом N 483-V ( 483-16 ) від 15.12.2006 }
2. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, єобов'язковими для суду першої інстанції при новому розглядісправи.
Стаття 312. Підстави для відхилення скарги на ухвалу суду першої інстанції або зміни чи скасування ухвали
1. Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції,апеляційний суд:
1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судомпершої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;
2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції іпостановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судомпершої інстанції з порушенням норм процесуального права або приправильному вирішенні було помилково сформульовано сутьпроцесуальної дії чи підстави її застосування;
3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до судупершої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений дляйого вирішення.
Стаття 313. Порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал апеляційним судом
1. Апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу заправилами статті 19 і глави 7 розділу III цього Кодексу звинятками і доповненнями, зазначеними у статтях 314-316 цьогоКодексу.
2. Рішення апеляційного суду оформлюється суддею-доповідачемі підписується всім складом суду, який розглядав справу.
Стаття 314. Ухвала та рішення апеляційного суду
1. Розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу увипадках:
1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду беззмін;
2) скасування рішення з направленням справи на новий розгляд;
3) скасування рішення суду із закриттям провадження у справіабо залишенням заяви без розгляду;
4) відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду беззмін;
5) зміни ухвали суду першої інстанції;
6) скасування ухвали з направленням на новий розгляд абовирішенням питання по суті.
2. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасуваннясудового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Стаття 315. Зміст ухвали апеляційного суду
1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця її постановлення;
найменування суду;
прізвищ та ініціалів головуючого і суддів;
прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, якіберуть участь у справі;
2) описової частини із зазначенням:
короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішеннясуду першої інстанції;
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які берутьучасть у справі;
встановлених судом першої інстанції обставин;
3) мотивувальної частини із зазначенням:
мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленніухвали, і положення закону, яким він керувався;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку апеляційного суду;
розподілу судових витрат;
строку і порядку набрання ухвалою законної сили та їїоскарження.
2. У разі відхилення апеляційної скарги в ухвалі зазначаютьсямотиви її відхилення.
3. У разі скасування рішення суду першої інстанції інаправлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції вухвалі повинно бути зазначено, які порушення закону були допущенісудом першої інстанції.
Стаття 316. Зміст рішення апеляційного суду
1. Рішення апеляційного суду складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця його ухвалення;
найменування суду;
прізвищ та ініціалів головуючого і суддів;
прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, якіберуть участь у справі;
2) описової частини із зазначенням:
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першоїінстанції;
короткого змісту вимог апеляційної скарги;
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які берутьучасть у справі;
3) мотивувальної частини із зазначенням:
мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першоїінстанції і ухвалення нового рішення;
встановлених судом першої інстанції та не оспорених обставин,а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначенихвідповідно до них правовідносин;
чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободичи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону,на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону,яким суд керувався;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення,задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;
висновку апеляційного суду по суті позовних вимог;
розподілу судових витрат;
строку і порядку набрання рішенням законної сили та йогооскарження.
Стаття 317. Проголошення рішення та ухвали апеляційним судом
1. Рішення та ухвали апеляційного суду проголошуються заправилами, встановленими статтею 218 цього Кодексу.
Стаття 318. Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до апеляційного суду після закінчення апеляційного розгляду справи
1. Якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першоїінстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, аленадійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи абоколи строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущеннямїх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, якаподала апеляційну скаргу, не була присутня під час розглядусправи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієїглави.
2. Залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частиніпершій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалувідповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявностіпідстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.
Стаття 319. Законна сила рішення і ухвали апеляційного суду
1. Рішення або ухвала апеляційного суду набирають законноїсили з моменту їх проголошення.
Стаття 320. Окрема ухвала апеляційного суду
1. Апеляційний суд у випадках і в порядку, встановленихстаттею 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Судможе також постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушеннянорм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не єпідставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.
Стаття 321. Оформлення судових рішень, видача або направлення їх сторонам та іншим особам, які брали участь у справі
1. Судові рішення апеляційного суду оформлюються, видаютьсяабо надсилаються в порядку, встановленому статтею 222 цьогоКодексу.
2. Копії судових рішень апеляційного суду повторно видаютьсясудом першої інстанції, де зберігається справа.
Стаття 322. Повернення справи
1. Після закінчення апеляційного провадження справа усемиденний строк направляється до суду першої інстанції, який їїрозглянув.
Глава 2 КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 323. Суд касаційної інстанції
1. Касаційною інстанцією у цивільних справах є суд,визначений Законом України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) яксуд касаційної інстанції у цих справах.
Стаття 324. Право касаційного оскарження
1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а такожособи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання проїх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити укасаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду вапеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухваленіза результатами апеляційного розгляду;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4,13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першоїстатті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційномупорядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджаютьподальшому провадженню у справі.
{ Частина перша статті 324 в редакції Закону N 3570-IV ( 3570-15 )від 16.03.2006 }
2. Підставами касаційного оскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення нормпроцесуального права.
Стаття 325. Строк на касаційне оскарження
1. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців здня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
2. У разі пропущення строку, встановленого частиною першоюцієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційноїінстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цейстрок.
{ Частина друга статті 325 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
3. Касаційна скарга, подана після закінчення строку накасаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вонане порушує питання про поновлення цього строку, а також коли упоновленні строку відмовлено.
{ Частина третя статті 325 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
4. Питання про поновлення строку на касаційне оскарження іпро повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем,про що постановляється відповідна ухвала.
{ Частина четверта статті 325 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
Стаття 326. Форма і зміст касаційної скарги
1. Касаційна скарга подається у письмовій формі.
2. У касаційній скарзі повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місцепроживання або місцезнаходження;
3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їхмісце проживання або місцезнаходження;
4) рішення (ухвала), що оскаржується;
5) в чому полягає неправильне застосування судом нормматеріального права чи порушення норм процесуального права;
6) клопотання особи, яка подає скаргу;
7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.
3. Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу,або її представником.
4. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бутидодана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваженняпредставника.
{ Частина четверта статті 326 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
5. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих донеї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь усправі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої таапеляційної інстанцій.
{ Частина п'ята статті 326 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
Стаття 327. Порядок подання касаційної скарги
1. Касаційна скарга подається безпосередньо до судукасаційної інстанції, де вона реєструється і передається в порядкучерговості судді-доповідачу, який перевіряє її відповідністьвимогам, встановленим статтею 326 цього Кодексу.
{ Частина перша статті 327 в редакції Закону N 3570-IV ( 3570-15 )від 16.03.2006 }
2. У разі надходження касаційної скарги, не оформленоївідповідно до вимог, встановлених статтею 326 цього Кодексу, або уразі несплати суми судового збору чи неоплати витрат наінформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуютьсяположення статті 121 цього Кодексу, про що суддею-доповідачемпостановляється відповідна ухвала.
Стаття 328. Відкриття касаційного провадження у справі
1. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимогстатті 326 цього Кодексу, суддя-доповідач протягом десятиденногостроку вирішує питання про відкриття касаційного провадження, прощо постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилаєкопії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, якіберуть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можутьбути подані заперечення на касаційну скаргу. За наявностіклопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач уразі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення(ухвали) суду.
2. Суддя-доповідач повертає касаційну скаргу, подану післязакінчення строку на касаційне оскарження, особі, яка її подала,якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку.
3. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційногопровадження у справі, якщо:
1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядкуцивільного судочинства;
2) справа не переглядалася в апеляційному порядку;
3) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку звідмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рішення чиухвалу;
4) є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи абопро відмову у відкритті касаційного провадження за касаційноюскаргою цієї особи на це саме рішення чи ухвалу;
5) касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в нійдоводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
4. Неправильне застосування норм матеріального права чипорушення норм процесуального права є підставою для відкриттякасаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційноїскарги.
5. Копія ухвали про повернення касаційної скарги або провідмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими доскарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційнускаргу, а касаційна скарга залишається в суді касаційноїінстанції.
{ Стаття 328 в редакції Закону N 3570-IV ( 3570-15 ) від16.03.2006 }
Стаття 329. Приєднання до касаційної скарги
1. Особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатисядо касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вонивиступали. До касаційної скарги мають право приєднатися особи, якіне брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права іобов'язки.
2. Заява про приєднання до касаційної скарги може бути поданапротягом десяти днів з дня одержання копії касаційної скарги.
3. За подання заяви про приєднання до касаційної скаргисудовий збір не сплачується.
{ Частину четверту статті 329 виключено на підставі ЗаконуN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
Стаття 330. Доповнення, зміна касаційної скарги або відкликання її та відмова від неї
1. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чизмінити її протягом строку на касаційне оскарження.
2. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликатиїї до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції.
3. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитисявід неї до закінчення касаційного провадження. Про прийняттявідмови від скарги та закриття касаційного провадження судпостановляє ухвалу.
{ Частина третя статті 330 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
4. При відкликанні касаційної скарги суддя, який готує справудо розгляду в суді касаційної інстанції, постановляє ухвалу проповернення скарги.
5. У разі закриття касаційного провадження у зв'язку звідмовою від касаційної скарги повторне оскарження цих рішень,ухвал цією особою не допускається.
Стаття 331. Підготовка справи до касаційного розгляду
1. Після отримання справи суддя-доповідач протягом десятиднів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні дляухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання просклад осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 332. Попередній розгляд справи
1. Попередній розгляд справи має бути проведений протягомп'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією ускладі трьох суддів у нарадчій кімнаті без повідомлення осіб, якіберуть участь у справі.
{ Частина перша статті 332 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 }
2. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідачдоповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії таобставини, необхідні для ухвалення судового рішення судомкасаційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу ізалишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасуваннясудового рішення.
4. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення занаявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасуваннясудового рішення.
5. Суд касаційної інстанції призначає справу до судовогорозгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою,четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду,якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Пропризначення справи до судового розгляду постановляється ухвала,яка підписується всім складом суду.
{ Частина п'ята статті 332 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 }
Стаття 333. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
1. У касаційному порядку справа розглядається колегією ускладі п'яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь усправі. У разі необхідності особи, які брали участь у справі,можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
{ Частина перша статті 333 в редакції Закону N 2875-IV ( 2875-15 )від 08.09.2005 }
2. Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, якасправа, за чиєю скаргою та на рішення, ухвалу якого судурозглядається.
3. Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі змістоскаржуваного рішення суду та доводи касаційної скарги.
4. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, даютьсвої пояснення, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційнускаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони, першим даєпояснення позивач. Суд може обмежити тривалість пояснень,встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівнийпроміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.
5. У своїх поясненнях сторони та інші особи, які берутьучасть у справі, можуть наводити тільки ті доводи, які стосуютьсяпідстав касаційного розгляду справи.
6. Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, судвиходить до нарадчої кімнати.
7. У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошеноперерву або розгляд її відкладено.
Стаття 334. Відмова позивача від позову та укладення сторонами мирової угоди
1. Незалежно від того, за касаційною скаргою кого з осіб, якіберуть участь у справі, було відкрито касаційне провадження, усуді касаційної інстанції позивач має право відмовитися відпозову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду здодержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідкивчинення цих процесуальних дій.
Стаття 335. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
1. Під час розгляду справи в касаційному порядку судперевіряє в межах касаційної скарги правильність застосуваннясудом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чипроцесуального права і не може встановлювати або (та) вважатидоведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чивідкинуті ним, вирішувати питання про достовірність абонедостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказівнад іншими.
2. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише вмежах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
3. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під часрозгляду справи буде виявлено неправильне застосування нормматеріального права або порушення норм процесуального права, які єобов'язковою підставою для скасування рішення.
Стаття 336. Повноваження суду касаційної інстанції
1. За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення судкасаційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги ізалишення рішення без змін;
2) постановити ухвалу про повне або часткове скасуваннярішення і передати справу на новий розгляд до суду першої абоапеляційної інстанції;
3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційногосуду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, щобуло помилково скасоване апеляційним судом;
4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закритипровадження в справі або залишити заяву без розгляду;
5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення абозмінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
2. За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу судкасаційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги ізалишення ухвали без змін;
2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першоїабо апеляційної інстанції;
3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;
4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що булапомилково скасована апеляційним судом.
Стаття 337. Підстави для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін
1. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщовизнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального іпроцесуального права.
2. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливерішення з одних лише формальних міркувань.
Стаття 338. Підстави для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд
1. Судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню зпередачею справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями,які розглядали справу;
3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, якіберуть участь у справі, належним чином не повідомлених про час імісце судового засідання;
4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які небрали участь у справі;
5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або неміг бути усунений ухваленням додаткового рішення;
6) справу розглянуто з порушенням правил виключноїпідсудності. { Частину першу статті 338 доповнено пунктом 6 згідноіз Законом N 483-V ( 483-16 ) від 15.12.2006 }
2. Інші випадки порушення або неправильного застосування нормпроцесуального права можуть бути підставою для скасування рішеннясуду лише за умови, що це порушення призвело до неправильноговирішення справи.
3. Якщо порушення закону, зазначені в частині першій цієїстатті, було допущено судом першої інстанції і не було усуненоапеляційним судом або одночасно допущено апеляційним судом післяскасування судових рішень, справа передається на новий розглядсуду першої інстанції. У разі допущення цих порушень лишеапеляційним судом справа передається на новий апеляційний розгляд.
4. Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з якихскасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційноїінстанції при повторному розгляді справи.
Стаття 339. Підстави для скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, скасованого помилково
1. Установивши, що апеляційним судом скасовано судоверішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанціїскасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає всилі судове рішення суду першої інстанції.
Стаття 340. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду
1. Судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядкуіз закриттям провадження у справі або залишенням заяви безрозгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
2. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законнеі обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припиненняюридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що недопускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бутипідставою для застосування положення частини першої цієї статті.
Стаття 341. Підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення або зміни рішення
1. Суд касаційної інстанції має право скасувати судовірішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщозастосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи незастосовано закон, який підлягав застосуванню.
Стаття 342. Підстави для відхилення касаційної скарги на ухвалу суду або її зміни чи скасування
1. Розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, судкасаційної інстанції:
1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судомприйнято ухвалу з додержанням вимог закону;
2) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до судупершої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок,встановлений для його вирішення;
3) змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цьогопитання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуальногоправа або при правильному вирішенні було помилково сформульованосуть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Стаття 343. Порядок ухвалення рішення та постановлення ухвал судом касаційної інстанції
1. Суд касаційної інстанції ухвалює рішення та постановляєухвалу відповідно до правил, встановлених статтею 19 та главою 7розділу III цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначенимив статтях 344-346 цього Кодексу.
2. Жоден із суддів не має права утримуватися від висловленнядумки з питань, які обговорюються, та щодо правильності судовогорішення, що оскаржене.
3. Рішення або ухвала суду касаційної інстанції оформлюєтьсясуддею-доповідачем і підписується всім складом суду, якийрозглядав справу.
4. Судді не мають права розголошувати міркування, що буливисловлені у нарадчій кімнаті.
Стаття 344. Ухвала та рішення суду касаційної інстанції
1. Розглянувши справу, суд касаційної інстанції постановляєухвалу у разі:
1) відхилення касаційної скарги і залишення судових рішеньбез змін;
2) скасування судових рішень із передачею справи на новийрозгляд;
3) скасування судових рішень із закриттям провадження усправі або залишенням заяви без розгляду;
4) скасування судових рішень і залишення в силі судовогорішення, що було помилково скасоване апеляційним судом;
5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;
6) зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справина новий розгляд або вирішенням питання по суті.
2. Суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасуваннясудових рішень і ухвалення нового або зміни рішення.
Стаття 345. Зміст ухвали суду касаційної інстанції
1. В ухвалі суду касаційної інстанції зазначаються:
1) час і місце її постановлення;
2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого тасуддів;
3) найменування справи та імен (найменувань) осіб, які берутьучасть у справі;
4) короткий зміст заявлених вимог;
5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій;
6) узагальнені доводи касаційної скарги;
7) мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався;
8) наслідки розгляду касаційної скарги, які формулюються урезолютивній частині із зазначенням висновку суду касаційноїінстанції, розподілу судових витрат, строку і порядку набранняухвалою законної сили та її оскарження.
{ Частина перша статті 345 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005; в редакції Закону N 3570-IV( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
2. У разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаютьсямотиви її відхилення.
3. У разі скасування судового рішення і направлення справи нановий розгляд в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення правабуло допущено судом першої або апеляційної інстанції.
Стаття 346. Зміст рішення суду касаційної інстанції
1. У рішенні суду касаційної інстанції зазначаються:
1) час і місце його ухвалення;
2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого тасуддів;
3) найменування справи та імен (найменувань) осіб, які берутьучасть у справі;
4) короткий зміст заявлених вимог;
5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій,встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини;
6) узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу;
7) мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінивабо скасував судове рішення і ухвалив нове;
8) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права,свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення досуду;
9) назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону,на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону,якими суд керувався;
10) висновок суду про скасування або зміну рішення,задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково,вказівку щодо розподілу судових витрат, строку і порядку набраннярішенням законної сили та його оскарження.
{ Частина перша статті 346 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005; в редакції Закону N 3570-IV( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
Стаття 347. Оголошення судом касаційної інстанції про прийняте рішення (ухвалу)
1. Про прийняте рішення (ухвалу) суд касаційної інстанції усудовому засіданні оголошує особам, які беруть участь у справі.
{ Стаття 347 в редакції Закону N 3570-IV ( 3570-15 ) від16.03.2006 }
Стаття 348. Порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи
1. Якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано вустановлені цим Кодексом строки, але вона надійшла до судукасаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справиабо коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку зпропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено іособа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під часрозгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу заправилами, встановленими цією главою.
2. Залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першійцієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішеннявідповідно до статей 345 і 346 цього Кодексу. При цьому занаявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення судукасаційної інстанції.
{ Частина друга статті 348 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
Стаття 349. Законна сила рішення і ухвали суду касаційної інстанції
1. Рішення і ухвала суду касаційної інстанції набираютьзаконної сили з моменту їх оголошення.
2. З моменту оголошення рішення або ухвали судом касаційноїінстанції скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційноїінстанції втрачають законну силу.
{ Стаття 349 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3570-IV( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
Стаття 350. Окрема ухвала суду касаційної інстанції
1. Суд касаційної інстанції у випадках і в порядку,встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окремуухвалу. Суд також може постановити окрему ухвалу, в якій зазначитипорушення норм права і помилки, допущені судом першої абоапеляційної інстанції, які не є підставою для скасування їхрішення чи ухвали.
Стаття 351. Оформлення судових рішень суду касаційної інстанції, видача та направлення їх особам, які беруть участь у справі
1. Судові рішення суду касаційної інстанції оформлюються,видаються або надсилаються в порядку, встановленому статтею 222цього Кодексу.
2. Копії судових рішень суду касаційної інстанції повторновидаються судом першої інстанції, де зберігається справа.
Стаття 352. Повернення справ
1. Після закінчення касаційного провадження справа протягомдесяти днів повертається до суду, який її розглядав.
{ Частина перша статті 352 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
Глава 3 ПРОВАДЖЕННЯ У ЗВ'ЯЗКУ З ВИНЯТКОВИМИ ОБСТАВИНАМИ
Стаття 353. Право оскарження судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами
1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а такожособи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання проїх права і обов'язки, мають право оскаржити до Верховного СудуУкраїни судові рішення у цивільних справах у зв'язку з винятковимиобставинами після їх перегляду у касаційному порядку.
Стаття 354. Підстави оскарження у зв'язку з винятковими обставинами
1. Судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянутіу зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду укасаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційноїінстанції одного і того самого положення закону;
2) визнання судового рішення міжнародною судовою установою,юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнароднізобов'язання України.
Стаття 355. Порядок подання скарги у зв'язку з винятковими обставинами
1. Скарга може бути подана протягом одного місяця з днявідкриття виняткових обставин.
2. Скарга у зв'язку з винятковими обставинами подається заправилами подання касаційних скарг у касаційному провадженні.
3. За формою і змістом скарга повинна відповідати вимогамстатті 326 цього Кодексу. До скарги повинні бути додані копіїсудових рішень, які оскаржуються.
4. У разі надходження скарги, оформленої без дотриманнявимог, зазначених у цій статті, або у разі несплати суми судовогозбору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпеченнярозгляду справи застосовуються правила, встановлені статтею 121цього Кодексу, про що суддею-доповідачем протягом десяти днів здня отримання скарги постановляється відповідна ухвала.
5. За подання і розгляд скарги з підстави, встановленоїпунктом 2 статті 354 цього Кодексу, судовий збір та витрати наінформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не оплачуються.
Стаття 356. Допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами
1. Питання про допуск скарги до провадження у зв'язку звинятковими обставинами і витребування справи вирішується колегієюу складі семи суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі,протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження скарги. Одночасно можебути вирішене питання про поновлення строку на оскарження узв'язку з винятковими обставинами.
2. Скарга вважається допущеною до провадження у зв'язку звинятковими обставинами і справа витребовується, якщо хоча б трисудді дійшли висновку про необхідність цього.
3. Про допуск скарги і витребування справи або відмову уцьому суд постановляє ухвалу, яка оскарженню не підлягає. Ухвалапро допуск скарги і витребування справи надсилається довідповідного суду.
4. Копія ухвали про допуск скарги і витребування справинадсилається разом з копією скарги особам, які беруть участь усправі, а у разі відмови у допуску - особі, яка подала скаргу.
5. Якщо скарга допущена до провадження у зв'язку звинятковими обставинами, суд своєю ухвалою може зупинити виконаннявідповідних рішень.
6. До скарги, поданої з підстави, встановленої пунктом 2статті 354 цього Кодексу, положення частин першої - четвертої цієїстатті не застосовуються.
Стаття 357. Порядок провадження у зв'язку з винятковими обставинами
1. Розгляд справи у зв'язку з винятковими обставинами єрізновидом касаційного провадження.
2. Справа в порядку провадження у зв'язку з винятковимиобставинами розглядається колегією суддів Судової палати уцивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш якдвох третин її чисельності, крім випадків, встановлених частиноютретьою цієї статті.
3. Якщо після касаційного розгляду справи виявлено неоднаковезастосування судами касаційної інстанції одного і того самогоположення закону, то справа розглядається колегією суддів наспільному засіданні відповідних судових палат Верховного СудуУкраїни за наявності не менш як двох третин чисельності кожноїпалати. Головує на спільному засіданні Голова Верховного СудуУкраїни або один з його заступників.
4. Провадження у зв'язку з винятковими обставинамиздійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом длякасаційного провадження, з урахуванням особливостей, визначенихцією главою.
Стаття 358. Повноваження Верховного Суду України при розгляді справи у зв'язку з винятковими обставинами
1. Розглядаючи справу в порядку провадження у зв'язку звинятковими обставинами, Верховний Суд України має право:
1) постановити ухвалу про відхилення скарги і залишеннярішення, ухвали без змін;
2) постановити ухвалу про повне або часткове скасуваннясудового рішення і направити справу відповідно на новий розгляд усуд першої, апеляційної або касаційної інстанції;
3) постановити ухвалу про скасування судового рішення ізалишити в силі судове рішення, що було помилково скасовано судомапеляційної або касаційної інстанції;
4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закритипровадження в справі або залишити заяву без розгляду;
5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення по сутісправи або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
2. У випадках, коли допущені судом першої інстанції порушеннязакону не були усунені судом апеляційної чи касаційної інстанціїабо одночасно допущені судом першої, апеляційної і касаційноїінстанцій, Верховний Суд України скасовує всі рішення та ухвали усправі.
Стаття 359. Підстави для скасування чи зміни судових рішень
1. Верховний Суд України скасовує або змінює ухвалені усправі судові рішення тільки з підстав, визначених статтею 354цього Кодексу.
Стаття 360. Законна сила рішень і ухвал Верховного Суду України
1. Ухвалені Верховним Судом України рішення або постановленіним ухвали набирають законної сили з моменту їх проголошення іоскарженню не підлягають.
Глава 4 ПРОВАДЖЕННЯ У ЗВ'ЯЗКУ З НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ
Стаття 361. Підстави перегляду
1. Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи,що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бутипереглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судовогонаказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бутивідомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили,завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильнийвисновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивістьдокументів або речових доказів, що потягли за собою ухваленнянезаконного або необґрунтованого рішення;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою дляухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягаютьперегляду;
4) встановлена Конституційним Судом Українинеконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремогоположення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішеннясуду ще не виконане.
Стаття 362. Строк подання заяв про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами
1. Заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинамиможуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участьу справі, протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, щоє підставою для перегляду.
2. Строк для подання заяви про перегляд у зв'язку знововиявленими обставинами обчислюється:
1) у випадках, встановлених пунктом 1 частини другоїстатті 361 цього Кодексу, - з дня встановлення обставин, що маютьістотне значення для справи;
2) у випадках, встановлених пунктом 2 частини другоїстатті 361 цього Кодексу, - з дня, коли вирок у кримінальнійсправі набрав законної сили;
3) у випадках, встановлених пунктом 3 частини другоїстатті 361 цього Кодексу, - з дня набрання законної сили судовимрішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою дляухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягаютьперегляду;
4) у випадках, встановлених пунктом 4 частини другоїстатті 361 цього Кодексу, - з дня ухвалення Конституційним СудомУкраїни відповідного рішення.
Стаття 363. Суди, що здійснюють перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами
1. Рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються узв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення,постановив ухвалу або видав судовий наказ.
2. Ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції, якою буловідхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанції,в разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленимиобставинами втрачає законну силу.
Стаття 364. Форма і зміст заяви
1. Заяви про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказуу зв'язку з нововиявленими обставинами за формою і змістом повиннівідповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до судупершої інстанції.
2. У заяві зазначаються:
1) найменування суду, якому адресується заява;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, місце їїпроживання чи місцезнаходження;
3) інші особи, які брали участь у справі;
4) дата ухвалення чи постановлення і зміст рішення, ухвали чисудового наказу, про перегляд яких подано заяву;
5) нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога проперегляд рішення, ухвали чи судового наказу, і дата їх відкриттяабо встановлення;
6) посилання на докази, що підтверджують наявністьнововиявлених обставин.
3. До заяви додаються її копії відповідно до кількості осіб,які брали участь у справі.
Стаття 365. Розгляд заяви
1. Заява про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказуу зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовомузасіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі,повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не єперешкодою для розгляду заяви.
2. Розглянувши заяву, суд своєю ухвалою або задовольняє заявуі скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв'язку знововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні у разінеобґрунтованості заяви.
3. Після скасування рішення, ухвали суду або судового наказусправа розглядається судом за правилами, встановленими цимКодексом.
Стаття 366. Оскарження ухвали суду
1. Ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судовогонаказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку знововиявленими обставинами оскарженню не підлягає.
2. Ухвала суду про відмову в задоволенні заяви про переглядсудового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку знововиявленими обставинами може бути оскаржена в порядку,встановленому цим Кодексом.
Розділ VI ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ТА РІШЕНЬ ІНШИХ ОРГАНІВ (ПОСАДОВИХ ОСІБ)
Стаття 367. Негайне виконання судових рішень
1. Суд допускає негайне виконання рішень у справах про:
1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;
2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але небільше ніж за один місяць;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженнямздоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення заодин місяць;
4) поновлення на роботі незаконно звільненого абопереведеного на іншу роботу працівника;
5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вонапроживала;
6) розкриття банком інформації, яка містить банківськутаємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
2. Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне йоговиконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженніплатежів, визначених пунктами 1, 2 і 3 частини першої цієї статті.
Стаття 368. Звернення судових рішень до виконання
1. Питання, пов'язані із зверненням судового рішення довиконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.
2. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, зазаявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається одинвиконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належитьпередати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішенняухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількохвідповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кількавиконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення требавиконати за кожним виконавчим листом.
3. Виконавчі документи про стягнення судового зборунадсилаються судом до місцевих органів державної податковоїслужби.
4. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову зазаявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом ізвиконавчим листом видає копію документів, які підтверджуютьвиконання ухвали суду про забезпечення позову.
Стаття 369. Оформлення виконавчого листа, виправлення помилки в ньому та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню
1. Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчогодокумента, встановленим Законом України "Про виконавчепровадження" ( 606-14 ).
2. Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувачаабо боржника виправити помилку, допущену при його оформленні абовидачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягаєвиконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержанестягувачем за виконавчим листом.
3. Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовомузасіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляєухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розглядузаяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинитистягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчийлист.
4. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а уразі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржникавідсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненнямдобровільним виконанням боржником чи іншою особою або з іншихпричин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконаннюповністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листомуже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогуборжника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачемза виконавчим листом.
{ Стаття 369 в редакції Закону N 3538-IV ( 3538-15 ) від15.03.2006 }
Стаття 370. Видача дубліката виконавчого листа або судового наказу
1. Замість втраченого оригіналу виконавчого листа абосудового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ,має право за заявою стягувача або поданням державного виконавцявидати його дублікат.
2. Заява про видачу дубліката розглядається в судовомузасіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка неє перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката.
3. За видачу дубліката виконавчого листа або судового наказустягувачу справляється плата в розмірі ( 151-2006-п ),встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 371. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
1. Стягувачам, які пропустили строк для пред'явленнявиконавчого документа до виконання з причин, визнаних судомповажними, пропущений строк може бути поновлено.
2. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду,який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання ірозглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, якіберуть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішенняпитання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає такузаяву в десятиденний строк.
Стаття 372. Мирова угода в процесі виконання
1. Мирова угода, укладена між сторонами, або відмовастягувача від примусового виконання в процесі виконання рішенняподається в письмовій формі державному виконавцеві, який непізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконаннярішення для визнання.
2. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або неприйняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо цесуперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.
3. За результатами розгляду мирової угоди або відмови відпримусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно доположень цього Кодексу.
Стаття 373. Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання
1. За наявності обставин, що утруднюють виконання рішення(хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженогомайна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державноговиконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчийдокумент, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочкуабо розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядкувиконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і увиняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання,змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Стаття 374. Вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу
1. Питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого аболікувального закладу вирішується судом за поданням державноговиконавця.
2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання в судовомузасіданні з викликом сторін та за обов'язковою участюпредставників органів опіки та піклування. Неявка сторін не єперешкодою для вирішення питання про тимчасове влаштування дитинидо дитячого або лікувального закладу.
Стаття 375. Вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини
1. Розшук боржника або дитини оголошується за місцемвиконання рішення або за останнім відомим місцем проживання(перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхньогомайна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
2. Суд має право витребувати від державного виконавця всінеобхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.
3. Суд розглядає подання державного виконавця протягом десятиднів.
Стаття 376. Вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи
1. Питання про примусове проникнення до житла чи іншоговолодіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходитьсямайно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від іншихосіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про їївідібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів(посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чиіншого володіння особи за поданням державного виконавця.
{ Частина перша статті 376 в редакції Закону N 3538-IV ( 3538-15 )від 15.03.2006 }
2. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першійцієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та іншихзаінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Стаття 377. Вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках
1. Питання про звернення стягнення на належні боржнику відінших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб вустановах банків та інших фінансових установах, при виконаннісудових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а такожпитання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, щознаходяться на його рахунках в установах банків та іншихфінансових установах, при виконанні рішень інших органів(посадових осіб) вирішуються судом за поданням державноговиконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчоїслужби.
2. Суд негайно розглядає подання державного виконавця безвиклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб заучастю державного виконавця.
Стаття 378. Заміна сторони виконавчого провадження
1. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження заподанням державного виконавця або за заявою сторони суд замінюєсторону виконавчого провадження її правонаступником.
2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовомузасіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявкасторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання прозаміну сторони виконавчого провадження.
Стаття 379. Визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами
1. Питання про визначення частки майна боржника у майні, якимвін володіє спільно з іншими особами, вирішується судом заподанням державного виконавця.
2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовомузасіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявкасторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання провизначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільноз іншими особами.
Стаття 380. Порядок вирішення питання про поворот виконання
1. Питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чикасаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриваєпровадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє впозові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
2. Якщо рішення після його виконання скасовано і справуповернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позовівідмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, абопровадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд,ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернутивідповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованимрішенням.
3. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалісуду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірігрошових коштів, одержаних від його реалізації.
Стаття 381. Строк подання заяв про поворот виконання
1. Якщо питання про поворот виконання рішення не буловирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чикасаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненогоз нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якомуперебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межахпозовної давності.
2. За подання заяви про поворот виконання судовий збір несплачується.
3. Суд розглядає заяву про поворот виконання в судовомузасіданні з повідомленням сторін і постановляє ухвалу.
Стаття 382. Особливості повороту виконання в окремих категоріях справ
1. У разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинамирішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворотвиконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтованена повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих нимпідроблених документах.
2. У справах про стягнення аліментів, а також у справах простягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають зтрудових правовідносин, поворот виконання не допускаєтьсянезалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за виняткомвипадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документахабо на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Розділ VII СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Стаття 383. Право на звернення із скаргою до суду
1. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаютьсядо проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду ізскаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністюдержавного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчоїслужби під час виконання судового рішення, ухваленого відповіднодо цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Стаття 384. Подання скарги
1. Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або післяоскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чиіншої посадової особи державної виконавчої служби до начальникавідповідного відділу державної виконавчої служби.
2. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
3. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділдержавної виконавчої служби не пізніше наступного дня післяприйняття її судом.
Стаття 385. Строки для звернення із скаргою
1. Скаргу може бути подано до суду:
у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повиннабула дізнатися про порушення її прав чи свобод;
у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повиннабула дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарженняпостанови про відкладення провадження виконавчих дій.
2. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги можебути поновлено судом.
Стаття 386. Розгляд скарги
1. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовомузасіданні за участю заявника і державного виконавця або іншоїпосадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чибездіяльність якої оскаржуються.
2. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особадержавної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважнихпричин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.
3. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чибездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді,він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якоїналежить вирішення питання про усунення порушення прав чи свободзаявника.
Стаття 387. Судове рішення за скаргою
1. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
2. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнаєоскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними ізобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державноївиконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунутипорушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чисвободи.
3. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність булиприйняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноваженьдержавного виконавця або іншої посадової особи державноївиконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено,суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Стаття 388. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги
1. Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаютьсясудом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову взадоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчоїслужби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скаргизаявника.
Стаття 389. Виконання ухвали суду
1. Про виконання ухвали відповідний орган державноївиконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж умісячний строк з дня одержання ухвали суду.
Розділ VIII ПРО ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ
Глава 1 ВИЗНАННЯ ТА ЗВЕРНЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ, ЩО ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ
Стаття 390. Умови визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню
1. Рішення іноземного суду визнається та виконується вУкраїні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнароднимидоговорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc зіноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.
Стаття 391. Строки пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання
1. Рішення іноземного суду може бути пред'явлено допримусового виконання в Україні протягом трьох років з днянабрання ним законної сили, за винятком рішення про стягненняперіодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусовоговиконання протягом усього строку проведення стягнення з погашеннямзаборгованості за останні три роки.
Стаття 392. Суди, що розглядають справи про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
1. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішенняіноземного суду на клопотання стягувача розглядається судом замісцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
2. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) абомісцезнаходження на території України або його місце проживання(перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про наданнядозволу на примусове виконання рішення іноземного судурозглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Стаття 393. Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконаннярішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачемабо у порядку, встановленому міжнародними договорами, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість якихнадана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання пронадання дозволу на примусове виконання рішення іноземного судучерез органи державної влади України, суд приймає до розглядуклопотання, що надійшло через орган державної влади України.
Стаття 394. Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконаннярішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинномістити:
1) ім'я (найменування) стягувача або його представника (якщоклопотання подається представником), зазначення їхнього місцяпроживання (перебування) або місцезнаходження;
2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місцяпроживання (перебування), його місцезнаходження чимісцезнаходження його майна в Україні;
3) мотиви подання клопотання.
2. До клопотання про надання дозволу на примусове виконаннярішення іноземного суду додаються документи, передбаченіміжнародними договорами, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України.
3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість якихнадана Верховною Радою України, не визначено перелік документів,що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такогодоговору, до клопотання додаються такі документи:
1) засвідчена в установленому порядку копія рішенняіноземного суду, про примусове виконання якого подаєтьсяклопотання;
2) офіційний документ про те, що рішення іноземного судунабрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якоїпостановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі всудовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місцерозгляду справи;
4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часурішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вжевиконувалося раніше);
5) документ, що посвідчує повноваження представника стягувача(якщо клопотання подається представником);
6) засвідчений відповідно до законодавства перекладперелічених документів українською мовою або мовою, передбаченоюміжнародними договорами України.
4. Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаютьсядо нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цієюглавою, або до клопотання не додано всі перелічені документи,залишає його без розгляду та повертає клопотання разом здокументами, що додано до нього, стягувачеві (або йогопредставникові).
Стаття 395. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
1. Про надходження клопотання про надання дозволу напримусове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденнийстрок письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячнийстрок подати можливі заперечення проти цього клопотання.
2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або уразі його відмови від подання заперечень, а так само коли умісячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судомклопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якійвизначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувачі боржник повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів дойого розгляду.
3. За заявою стягувача або боржника і за наявності поважнихпричин суд може перенести час розгляду клопотання, про щоповідомляє сторони.
4. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусовевиконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово увідкритому судовому засіданні.
5. Неявка без поважних причин у судове засідання стягувачаабо боржника або їх представників, стосовно яких суду відомо просвоєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодоюдля розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушенопитання про перенесення його розгляду.
6. Розглянувши подані документи та вислухавши поясненнясторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусовевиконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенніклопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судомстягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановленняухвали.
7. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, судвизначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.
8. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено віноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає сумув національній валюті за курсом Національного банку України надень постановлення ухвали.
Стаття 396. Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконаннярішення іноземного суду не задовольняється у випадках,передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість якихнадана Верховною Радою України.
2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість якихнадана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, узадоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, натериторії якої воно постановлено, не набрало законної сили;
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішенняіноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь усудовому процесі через те, що їй не було належним чиномповідомлено про розгляд справи;
3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належитьвиключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповіднодо закону органу України;
4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самимисторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набралозаконної сили, або якщо у провадженні суду України є справа успорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих жепідставах до часу відкриття провадження у справі в іноземномусуді;
5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згодана обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цимЗаконом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусовоговиконання в Україні;
6) якщо предмет спору за законами України не підлягаєсудовому розгляду;
7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
8) в інших випадках, встановлених законами України.
Стаття 397. Оскарження ухвали суду
1. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішенняіноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цьогопитання може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені цимКодексом.
Стаття 398. Звернення до примусового виконання рішення іноземного суду
1. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про наданнядозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, судвидає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку,встановленому законом.
Глава 2 ВИЗНАННЯ РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ, ЩО НЕ ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ
Стаття 399. Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовомувиконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбаченоміжнародними договорами, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України, або за принципом взаємності задомовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої маєвиконуватися в Україні.
Стаття 400. Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
1. Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що непідлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбаченоміжнародними договорами, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України, подається заінтересованою особою до судув порядку, встановленому статтями 392-394 цього Кодексу дляподання клопотання про надання дозволу на примусове виконаннярішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначенихцією главою.
2. До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що непідлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:
1) засвідчена в установленому порядку копія рішенняіноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;
2) офіційний документ про те, що рішення іноземного судунабрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
3) засвідчений відповідно до законодавства перекладперелічених документів українською мовою або мовою, передбаченоюміжнародними договорами, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України.
Стаття 401. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
1. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземногосуду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденнийстрок письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй умісячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
2. Після подання заінтересованою особою заперечень уписьмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, атак само коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованоїособи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддяпостановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розглядуклопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово непізніше ніж за десять днів до його розгляду.
3. За заявою заінтересованої особи і за наявності поважнихпричин суд може перенести час розгляду клопотання, про щоповідомляє заінтересовані особи.
4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду,що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддеюодноособово у відкритому судовому засіданні.
5. Неявка без поважних причин у судове засіданнязаінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких судувідомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не єперешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою іззаінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення йогорозгляду.
6. За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення уразі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання вУкраїні рішення іноземного суду та залишення заперечення беззадоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнаннярішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
7. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що непідлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав,встановлених статтею 396 цього Кодексу.
8. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам утриденний строк з дня постановлення ухвали.
9. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду абопро відмову у задоволенні клопотання про визнання рішенняіноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бутиоскаржена в порядку і строки, встановлені цим Кодексом.
Розділ IX ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 402. Порядок відновлення втраченого судового провадження
1. Відновлення втраченого повністю або частково судовогопровадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення абоу якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленомуцим Кодексом.
Стаття 403. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення провадження
1. Втрачене судове провадження у цивільній справі може бутивідновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або заініціативою суду.
Стаття 404. Підсудність заяви про відновлення втраченого провадження
1. Заява про відновлення втраченого судового провадженняподається до суду, який ухвалив рішення по суті справи абопостановив ухвалу про закриття провадження у справі.
Стаття 405. Зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження
1. У заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого самепровадження просить заявник, чи було у справі ухвалено рішення посуті справи або постановлена ухвала про закриття провадження, якоюсаме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник,хто конкретно і в якості кого брав участь у справі, місцепроживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику прообставини втрати провадження, про місцезнаходження копійдокументів провадження або відомостей щодо них, поновлення якихсаме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхіднеїх поновлення.
2. До заяви про відновлення втраченого провадження додаютьсядокументи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені вустановленому порядку, що збереглися у заявника або у справі.
Стаття 406. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова у відкритті провадження у справі або залишення заяви без розгляду
1. Якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження абовідомості, необхідні для його відновлення, суд постановляє ухвалупро залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк,необхідний для усунення цих недоліків.
2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, непов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалоювідмовляє у відкритті провадження у справі про відновленняпровадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження буловідкрито.
3. Судове провадження, втрачене до закінчення судовогорозгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділомпорядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов.В ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку звтратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бутиобов'язково зазначено.
Стаття 407. Розгляд справи
1. При розгляді справи суд використовує ту частинупровадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичнимчи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів,інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчогопровадження.
2. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми підчас вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які бралиучасть у справі, а в необхідних випадках - осіб, які входили доскладу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, атакож осіб, які виконували судове рішення.
Стаття 408. Рішення суду
1. На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалюєрішення про відновлення втраченого провадження повністю або вчастині, яку, на його думку, необхідно відновити.
2. У рішенні суду про відновлення втраченого судовогопровадження зазначається, на підставі яких конкретно даних,поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіхучасників цивільного процесу з утраченого провадження, суд вважаєустановленим зміст відновленого судового рішення, наводятьсявисновки суду про доведеність того, які докази досліджувалисясудом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.
3. За недостатності зібраних матеріалів для точноговідновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриваєрозгляд заяви про відновлення провадження і роз'яснює особам, якіберуть участь у справі, право на повторне звернення з такою самоюзаявою за наявності необхідних документів.
4. Строк зберігання судового провадження не має значення длявирішення заяви про його відновлення, крім випадку звернення зтакою заявою для виконання рішення, якщо строк на пред'явленнявиконавчого листа для виконання закінчився і судом не поновлено.
Стаття 409. Звільнення заявника від судових витрат
1. У справі про відновлення втраченого провадження заявникзвільняється від оплати судових витрат. У разі подання завідомонеправдивої заяви судові витрати відшкодовуються заявником.
Розділ X ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ
Стаття 410. Процесуальні права та обов'язки іноземних осіб
1. Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи,іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародніорганізації (далі - іноземні особи) мають право звертатися досудів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
2. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язкинарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками,встановленими Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, атакож міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України.
3. Законом України можуть бути встановлені відповідніобмеження щодо фізичних та юридичних осіб тих держав, в якихдопускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних правфізичних або юридичних осіб України.
{ Статтю 411 виключено на підставі Закону N 2709-IV( 2709-15 ) від 23.06.2005 }
{ Статтю 412 виключено на підставі Закону N 2709-IV( 2709-15 ) від 23.06.2005 }
Стаття 413. Позови до іноземних держав та міжнародних організацій. Дипломатичний імунітет
1. Пред'явлення позову до іноземної держави, забезпеченняпозову і звернення стягнення на майно іноземної держави, якезнаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодоюкомпетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбаченоміжнародним договором, згода на обов'язковість якого наданаВерховною Радою України, або законом України.
2. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземнихдержав та інші особи, зазначені у відповідних законах України іміжнародних договорах, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України, підлягають юрисдикції судів України вцивільних справах лише в межах, що визначаються принципами танормами міжнародного права або міжнародними договорами, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів Україниу цивільних справах в межах, визначених міжнародними договорами,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, абозаконами України.
Стаття 414. Підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін, які беруть участь у спорі, проживає за кордоном
1. Підсудність судам України цивільних справ у спорах, в якихберуть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна ізсторін, які беруть участь у спорі, проживає за кордоном,визначається законами України.
Стаття 415. Виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів
1. Суди України виконують передані їм в установленому порядкудоручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій(вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків,проведення експертизи і огляду на місці тощо), за виняткомвипадків, коли:
1) виконання доручення порушувало б суверенітет України абозагрожувало б національній безпеці України;
2) виконання доручення не належить до юрисдикції цього суду.
2. Виконання доручень іноземних судів про вчинення окремихпроцесуальних дій проводиться на підставі законів України.На прохання іноземного суду під час виконання дорученняпроцесуальні дії можуть вчинятися із застосуванням права іншоїдержави, якщо таке застосування не суперечить законодавствуУкраїни та її публічному порядку.
3. Суди України можуть звертатися до іноземних судів здорученням про виконання окремих процесуальних дій. Порядок зносинсудів України з іноземними судами регулюється законами України іміжнародними договорами, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України.
Розділ XI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Кодекс набирає чинності 1 січня 2005 року, але нераніше набрання чинності Кодексом адміністративного судочинстваУкраїни.
{ Пункт 1 розділу XI із змінами, внесеними згідно з КодексомN 2747-IV ( 2747-15 ) від 06.07.2005 }
2. Частина друга статті 84 цього Кодексу набирає чинності змоменту набрання чинності відповідним законом. До цього часуграничний розмір компенсації витрат ( 590-2006-п ) на правовудопомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2-1. До 1 січня 2008 року повне фіксування судового засіданняза допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюєтьсясудом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або заініціативою суду. В усіх інших випадках хід судового засіданняфіксується у протоколі судового засідання, у якому зазначаються:
1) рік, місяць, число і місце проведення судового засідання;
2) час початку судового засідання;
3) найменування суду, який розглядає справу, прізвище таініціали судді (суддів), секретаря судового засідання;
4) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін таінших осіб, які беруть участь у справі;
5) відомості про присутність осіб, які беруть участь усправі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків або про їхвідсутність, причини відсутності та про вручення їм судовихповісток;
6) відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, якіберуть участь у справі, їхніх процесуальних прав та обов'язків;
7) усі розпорядження головуючого та ухвали, постановлені безвиходу до нарадчої кімнати, а також відомості про проголошенняухвал, постановлених у нарадчій кімнаті;
8) основний зміст заяв і клопотань сторін та інших осіб, якіберуть участь у справі, та ходу їх обговорення;
9) основний зміст пояснень осіб, які беруть участь у справі,а також показання свідків, усні роз'яснення та доповненняекспертами своїх висновків; усні роз'яснення спеціалістів;
10) подані в судовому засіданні докази, хід дослідженнядоказів, а у разі, якщо докази не додаються до справи, - номер,дата та зміст письмових доказів, а також ознаки і властивостіречових доказів;
11) зміст судових дебатів;
12) відомості про проголошення рішення, ухвали зарезультатами розгляду справи та роз'яснення особам, які берутьучасть у справі, змісту рішення, ухвали, порядку і строку їхоскарження, а також права та строк на ознайомлення з протоколомсудового засідання, подання на нього зауважень;
13) час закінчення судового засідання у справі.
У протоколі судового засідання відображаються всі істотнімоменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони малимісце в судовому засіданні.
Протокол складається секретарем судового засідання. Протоколповинен бути оформлений та підписаний головуючим і секретаремсудового засідання не пізніше трьох днів з дня закінчення судовогозасідання. У разі необхідності строк для оформлення та підписанняпротоколу може бути продовжено головуючим, але не більше ніж надесять днів після закінчення судового засідання. Про підписанняпротоколу повідомляються особи, які беруть участь у справі.
Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися зпротоколом судового засідання і протягом трьох днів після їхповідомлення про підписання протоколу або після закінчення строкуна підписання протоколу подавати свої письмові зауваження щодонеповноти або неправильності протоколу.
Головуючий розглядає зауваження до протоколу і в разі згоди зними посвідчує їх правильність. У разі незгоди головуючого ізподаними зауваженнями вони розглядаються судом з повідомленнямосіб, які брали участь у справі, про час і місце проведеннясудового засідання.
Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якоюпосвідчує правильність зауважень або відхиляє їх. У разі пропускустроку подання зауважень і відсутності підстав для його поновленнясуд залишає їх без розгляду.
Зауваження повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів здня їх надходження до суду.
Зауваження приєднуються до матеріалів справи, в тому числі,якщо їх не було розглянуто у зв'язку з вибуттям головуючого.
{ Розділ XI доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом N 2875-IV( 2875-15 ) від 08.09.2005 }
3. Визнати такими, що втрачають чинність з набранням чинностіцим Кодексом:
Цивільний процесуальний кодекс України( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) від 18 липня1963 року, із змінами, внесеними до нього;
Закон Української РСР "Про затвердження Цивільногопроцесуального кодексу Української РСР" ( 1500-06 ) (ВідомостіВерховної Ради УРСР, 1963 р., N 30, ст. 464);
Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 9 грудня1963 року "Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільногопроцесуального кодексів Української РСР" ( 1990-06 ) (ВідомостіВерховної Ради УРСР, 1963 р., N 51, ст. 731).
4. Внести зміни до таких законів України:
1) у Законі України "Про судоустрій України" ( 3018-14 )(Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 27-28, ст. 180):
а) друге речення частини третьої статті 13 викласти у такійредакції: "Перегляд справ у зв'язку з винятковими обставинамиздійснюється Верховним Судом України у складі, встановленомупроцесуальним законом";
б) пункт 1 частини шостої статті 25 виключити;
в) у пункті 1 частини другої статті 47 слова "розглядає укасаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесенихдо його підсудності процесуальним законом; переглядає в порядкуповторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальноїюрисдикції в касаційному порядку" замінити словами "переглядаєсправи у зв'язку з винятковими обставинами у порядку,встановленому процесуальним законом; переглядає справи укасаційному порядку у випадках, встановлених законом";
г) друге речення абзацу першого підпункту 9 пункту 3 розділуVII "Прикінцеві та перехідні положення" викласти у такій редакції:"До законодавчого визначення суду, який буде здійснюватиповноваження касаційної інстанції у цивільних справах, йогоутворення і початку діяльності перегляд цих справ у касаційномупорядку здійснює Судова палата у цивільних справах Верховного СудуУкраїни";
2) частину першу статті 14 Закону України "Про системуоподаткування" ( 1251-12 ) (Відомості Верховної Ради України,1997 р., N 16, ст. 119; 1999 р., N 5-6, ст. 39, N 20-21, ст. 192,N 26, ст. 215, N 51, ст. 455; 2000 р., N 36, ст. 298; 2002 р.,N 5, ст. 30; 2003 р., N 10-11, ст. 87, N 12, ст. 88, N 33-34,ст. 267; 2004 р., N 7, ст. 56) доповнити пунктом 28 такого змісту:
"28) судовий збір".
5. До набрання чинності законом, який регулює порядок сплатиі розміри судового збору, судовий збір при зверненні до судусплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством длядержавного мита.
6. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Кодексомвідповідно до Цивільного процесуального кодексу України( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) 1963 року,розглядаються у порядку, встановленому цим Кодексом. Такі заяви чискарги не можуть бути залишені без руху чи повернуті у порядку,встановленому статтями 121, 297, 327, 355 цього Кодексу, якщо вониподані з додержанням відповідних вимог Цивільного процесуальногокодексу України ( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 )1963 року.
7. Заяви, які подані до набрання чинності цим Кодексомвідповідно до Цивільного процесуального кодексу України( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) 1963 рокуі містять вимоги, що можуть бути розглянуті за правилами наказногопровадження, за клопотанням позивача розглядаються в порядку,встановленому розділом II "Наказне провадження" цього Кодексу,якщо їх судовий розгляд не розпочався за правилами позовногопровадження.
8. Скарги, заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їхвчиненні, подані до набрання чинності цим Кодексом відповідно доглави 39 Цивільного процесуального кодексу України( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) 1963 року,розглядаються за правилами позовного провадження, встановленимицим Кодексом.
9. Заяви і скарги у справах, що виникають задміністративно-правових відносин, а також у справах щодо відмовиоргану державної реєстрації актів цивільного стану внестивиправлення в актовий запис цивільного стану, подані до набраннячинності цим Кодексом за правилами, встановленими главами 29-32,36 Цивільного процесуального кодексу України( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) 1963 року,розглядаються в порядку, встановленому Кодексом адміністративногосудочинства України.
{ Пункт 9 розділу XI із змінами, внесеними згідно з КодексомN 2747-IV ( 2747-15 ) від 06.07.2005 }
10. Судові рішення, які ухвалені судом першої інстанції донабрання чинності цим Кодексом і не набрали законної сили, можутьбути оскаржені в апеляційному порядку без подання заяви проапеляційне оскарження, якщо строк апеляційного оскарженнявідповідно до Цивільного процесуального кодексу України( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) 1963 рокуне закінчився. Неоскаржені судові рішення, ухвалені судом першоїінстанції до набрання чинності цим Кодексом, набирають законноїсили у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексомУкраїни ( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) 1963 року.
11. Судові рішення, ухвалені в апеляційній інстанції донабрання чинності цим Кодексом, можуть бути оскаржені укасаційному порядку, якщо строк касаційного оскарження відповіднодо Цивільного процесуального кодексу України( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) 1963 року незакінчився.
12. Заяви про перегляд рішень і ухвал у зв'язку з винятковимиобставинами, подані до набрання чинності цим Кодексом відповіднодо Цивільного процесуального кодексу України( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) 1963 року,розглядаються у порядку, встановленому цим Кодексом. Підставою дляскасування чи зміни судових рішень за такими заявами, крімпідстав, встановлених статтею 354 цього Кодексу, може бути такожвиявлене після касаційного розгляду справи застосування судамизагальної юрисдикції положення закону всупереч нормам КонституціїУкраїни ( 254к/96-ВР ).
13. Кабінету Міністрів України:
передбачати в проектах законів про Державний бюджет Українина 2005 рік та наступні роки видатки на забезпечення повноїфіксації судового засідання технічними засобами;
у тримісячний строк з дня опублікування цього Кодексу:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради Українипропозиції щодо приведення законів у відповідність із цимКодексом;
прийняти акти, що випливають з цього Кодексу, привести увідповідність із ним свої нормативно-правові акти.
22. Під час організації та проведення фінальної частиничемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні суд вирішує справипро порушення прав інтелектуальної власності УЄФА у семиденнийстрок без проведення попереднього судового засідання.
{ Розділ XI доповнено пунктом 22 згідно із Законом N 962-V( 962-16 ) від 19.04.2007 }
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 18 березня 2004 року N 1618-IV
|
